Санаторний ДНЗ ясла-садок № 11 "Зірочка"








Соціально-правовий захист

  Національна дитяча «гаряча лінія» працює щоденно, окрім неділі, з 10:00 до 20:00 (0800500225 або з мобільного 772)

 

 

 

Пам’ятка для батьків з правового виховання


Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.
                   Коли порушуються права дитини?
•         Коли немає безпеки для її життя та здоров”я.
•         Коли її потреби ігноруються.
•         Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.
•         Коли порушується недоторканість дитини.
•         Коли дитину ізолюють.
•         Коли дитину залякують.
•         Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім”ї рішення.
•         Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття.
•         Коли її особисті речі не є недоторканими.
•         Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.
      
         
     Як реагує дитина на порушення її прав?

•           Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б”ється, замикається в собі і т.д.)
•           Її турбує особиста безпека і любов до неї.
•           Вона часто буває в поганому настрої.
•           Може втекти з дому.
•           Може приймати наркотики або алкоголь.
•           Може робити спроби суіциду (замаху на своє життя).

              Що батьки можуть зробити для своєї дитини?
•         Пам”ятати що дитина – це окрема особистість, яка має свої  власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати.
•         Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона має телефони 01, 02, 03, 04, імена та телефони близьких родичів, сусідів.
•         Навчити її казати „Ні”, навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.
•         Негайно припинити фізичну та словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.
•         Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.
•         Пам”ятати про її вік та про те, що вона має особисті особливості.
•         Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.
•         Залучати дитину для створення сімейних правил.

 

Булінг у дошкільному закладі

Булінг – свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої.

Булінг може проявлятися як тиск:

психологічний

фізичний

 

Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози побиття під час ігор.

Як міняється поведінка дитини:

 

Дитина – жертва булінгу поводиться не звично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер такта дитина:

не хоче одягатися вранці

шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;

просить батьків забрати її з дитячого садка раніше.

плаче – вигадує хворобу

не контактує з однолітками у дворі;

грає наодинці

в дитячому садку не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх

усамітнюється при будь-якій нагоді

грає поламаними іграшками

не має друзів у групі.

 

 

   Гаряча лінія щодо булінгу: 116 000

 

Гаряча лінія з питань запобігання

насильству: 116123; 0800500335

 

 

 

Обовязки дітей

 

Десять "не можна" за  В.Сухомлинським

Не можна байдикувати, коли всі працюють;

Не можна сміятися над старістю;

Не можна вступати в суперечки з дорослими;

Не можна виявляти невдоволення через те, що в тебе немає тої чи іншої речі;

Не можна допускати, щоб мати давала тобі те, чого вона не дає собі;

Не можна робити те,що засуджують старші;

Не можна залишати літню людину самотньою, якщо у неї немає нікого, крім тебе;

Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу старших;

Не можна сідати обідати, не запросивши старшого;

Не можна чекати, доки з тобою привітається старший, ти маєш привітатися перший.

 

Права та обов’язки взаємопов’язані. Знання прав і обов’язків допомагає виховувати в дитини такі риси як порядність, відповідальність, чесність.

 

 

    Знайомство дітей з їхніми правами доцільно здійснювати в двох напрямах: "Я мої права", "Я і права інших людей". Це сприяє розумінню таких простих і водночас складних істин, як: "Мої права - це мої можливості, мої свободи", "Мої права закінчуються там, де починаються права іншої людини".

    Правове виховання та навчання дитини гармонійно поєднується з його громадянським, моральним, трудовим і валеологічним вихованням, а також тісно взаємопов'язано з основними розділами базисної програми "Пралеска".

Елементарні правові знання включаються до загального і необхідний дітям комплекс знань про життя. Вони є доповненням до знань про навколишній світ, соціальної дійсності.

    Виховання громадянина, що бере активну участь в житті суспільства, передбачає знайомство з правом на освіту, придбання професії за своїм вибором, правом на працю.

 

 

Пам’ятка для батьків з правового виховання

 

"ЯКИМИ ДІТИ НАРОДЖУЮТЬСЯ – НІ ВІД КОГО НЕ ЗАЛЕЖИТЬ,АЛЕ В НАШИХ СИЛАХ ЗРОБИТИ ЇХ ХОРОШИМИ ЧЕРЕЗ ПРАВИЛЬНЕ ВИХОВАННЯ" 
                                                                                                                                ПЛУТАРХ

  Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.
  Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.
  Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття. Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.

Якщо:
• Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
• Дитину висміюють, вона стає замкнутою;
• Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
• Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
• Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
• Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
• Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
• Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
• Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
• Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

 

   Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

Коли порушуються права дитини?

  • Коли немає безпеки для її життя та здоров’я.
  • Коли її потреби ігноруються.
  • Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.
  • Коли порушується недоторканість дитини.
  • Коли дитину ізолюють.
  • Коли дитину залякують.
  • Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім’ї рішення.
  • Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття.
  • Коли її особисті речі не є недоторканими.
  • Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.
  • Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Як реагує дитина на порушення її прав?

  • Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б’ється, замикається в собі і т.д.)
  • Її турбує особиста безпека і любов до неї.
  • Вона часто буває в поганому настрої.
  • Може втекти з дому.
  • Може робити спроби суїциду (замаху на своє життя).

 

 

 

ШАНОВНІ БАБУСІ ТА ДІДУСІ!!!

 

 

Пропонуємо вам кілька порад про виховання ваших любих внуків:

 

· Свою любов і відданість до внуків не перетворюйте надалі в послужливість і рабську покору.

· Не беріть на себе дитячі турботи, які потрібні їм для самовиховання.

· Не задаровуйте безглуздою безліччю подарунків і не намагайтесь задовольнити всі їх примхи.

· Не проявляйте по відношенню до них дріб'язкової опіки.

· Розповідайте їм частіше про себе, про своє дитинство, про свою роботу.

· Розкрийте їм свою душу, довіряйте їм свої сумніви, прикрощі, переживання.

· Фантазуйте з ними, грайте і гуляйте разом з ними.

· Показуйте їм приклади сміливості, чуйності, працьвитості.

· Давайте їм працювати поруч з вами.

· Говоріть з ними, як з дорослими.

· Не нагадуйте їм, що вони ще маленькі.

· Намагайтесь залучати їх до справ, в яких вони відчують себе дорослими.

· Піклуйтесь про те, щоб у них створювалось яскраве уявлення про вас, як про нову людину.

· Не забувайте, що ваш образ повинен виховувати їх і після того, як вас вже не буде в живих.

 

Будьте, будь ласка, послідовні у вашому спілкуванні з внучатами!

 

Щоб уникнути горезвісного "конфлікту поколінь",

бабусям слід дотримуватися певних правил:

 

 

  • Не потрібно конкурувати з батьками за любов дитини. Для нього мама і тато - це найближчі та найрідніші люди. Бабуся теж дуже важлива, її, безсумнівно, люблять, але по-іншому.
  •  Пам'ятайте, що батьки для дитини головніше, і саме вони відповідальні за його виховання.
  •  Треба пояснити дитині, як ви виховували його батьків, І чим ви не задоволені в підсумках свого виховання.
  • Молодій мамі теж потрібно взяти до відома деякі істини:
  •  Бабуся - не няня, а член родини. І тому має право на свою думку.
  •  Якщо бабуся намагається впливати на вашу родину, просто підтримуйте кордон своїх власних переконань. Сучасна сім'я - це сім'я, за яку відповідає молода подружня пара.
  •  Не варто пояснювати дитині, що бабуся не права. Це заплутує малюка, так як бабуся для нього - безперечний авторитет.
  •  Якщо бабуся готова брати участь у вихованні дитини, не треба їй диктувати, як себе вести. Чи не щохвилини втручатися і перевіряти ще раз.
  •  Якщо вже ви довірили дитину бабусі - довіряйте їй у всьому.

 

 Які загальні права дитини?

Серед загальних прав дитини, які гарантуються міжнародним та національним законодавством, як правило виділяють наступні:

- право на життя;

- право на охорону здоров'я і безоплатну кваліфіковану медичну допомогу;

- право на безпечні умови для життя і здорового розвитку;

- право на ім'я та громадянство;

- право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку;

- право на вільне висловлювання особистої думки, формування власних поглядів, розвиток власної суспільної активності;

- право на свободу совісті та релігійних переконань;

- право на отримання інформації, що відповідає її віку (в тому числі право на вільний пошук, отримання, використання, поширення та зберігання інформації в усній, письмовій чи іншій формі, за допомогою творів мистецтва, літератури, засобів масової інформації, засобів зв'язку (комп'ютерної, телефонної мережі тощо) чи інших засобів на вибір дитини);

- право на звернення (зокрема, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації та їх посадових осіб із зауваженнями та пропозиціями стосовно їхньої діяльності, заявами та клопотаннями щодо реалізації своїх прав і законних інтересів та скаргами про їх порушення);

- право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності (зокрема, дитина вправі особисто звернутися до державних органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів);

- право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та право на піклування батьків;

- право на освіту;

- право на майно та житло (зокрема, дитина наймача або власника житла має право користуватися ним нарівні з останнім);

- право на працю та на зайняття підприємницькою діяльністю;

- право на об'єднання в дитячі та молодіжні громадські організації (при цьому створення дитячих організацій політичного та релігійного спрямування забороняється).   

Разом з загальними правами людини, які належать неповнолітнім, законом передбачені і деякі особливі права дитини, специфіка яких обумовлена її потребою в особливому захисті, турботі і допомозі.

 

 

                         

Умови успішного виховання

 

Сім'я міцний та дружній колектив.

Добрі сімейні взаємини не виключають розбіжностей думок, суперечок. Але в дружній сім’ї їх розв'язують без роздратувань, приниження людської гідності, за будь-яких обставин тут не буде крику, взаємних образ, люди поважатимуть думку один одного, цінуватимуть авторитет батька і матері. 


Здоровий сімейний мікроклімат

Сім'я – це невичерпне джерельце народної підготовки, практична школа духовності дитини. Якщо в сім'ї здоровий мікроклімат то діти виховуються особистим прикладом батьків у дусі патріотизму і високої духовності, вони люблять та поважають Батьківщину, вони культурні та чемні, шанують батька та матір.

 

Довір'я у вихованні

Це означає – надання самостійності. Якщо дитина бачить, що дорослі вірять в його сили, чесність і доброту, порядність, вірять в те що він зможе перебороти труднощі в навчанні, виправити поведінку, то це довіра вселяє в нього впевненість в своїх силах, окриляє, породжує бажання стати кращим. Дитина буде намагатись і обов'язково виправдає вашу довіру, і буде прагнути потішити вас новими досягненнями.

 

Ставлення до найстарших членів родини

Нерідко в сім'ях з легкої руки деяких молодих батьків вкорінюється зневажливе ставлення до думок, порад дідусів і бабусь, а вони ж пройшли великий життєвий шлях, багато чого доброго зробили для вас. Чи хотіли б ви щоб ваші онуки ставились до вас таким же чином як ваші діти до них? 
 

Єдність вимог усіх дорослих до у ставленні до дітей

Головне правило – ні за яких обставин не допускати в сім'ї різних дій щодо дитини, неузгоджених методів та впливів. Один сварить, інший жаліє. В результаті не маємо ніякого результату окрім величезної образи на «кривдника». З нашої вини маленька дитина часто вирішує такі проблеми, які їй не під силу біль того таким чином ми травмуємо свідомість дитини.

 

Грамматика дисциплін: 
1) Перше й безумовне правило – ніякого насилля! Тілесні покарання неприпустимі! 
2) Подавайте добрі приклади! 
3) Проявляйте наполегливість! 
4) Проявляйте сталість! 
5) Чітко визначайте межі дозволеного! 
6) Вводьте в «уроки дисципліни» гру! 
7
) Убезпечте оселю! 

8) Осуджуйте не дитину, а її вчинки! 
9) Не читайте довгих нотацій! 

 

Як ставитися до скарг дітей: 
1) Дитина потребує уваги дорослих. 
2) Скарга – є сигналом того, що дитина відчуває дискомфорт часом фізичний, а здебільшого духовний, конфліктний, з чого малеча не може сама виборсатись. 
3) У скарзі відбивається негативне переживання дитини ( тривога, обурення) і прагнення поділитись ним з дорослими. 
4) Скарга дитини дорослому своєрідний прояв її прагнення спілкуватись з ним, гостре бажання розповісти про свої труднощі й незгоди у сфері взаємин із іншими людьми. 
5) Скаржачись дитина шукає співчуття і співпереживання, то обминати увагою її звертання до вас аж ніяк не можна. Часом можна просто пригорнути малечу, щоб припинити її плач, діти насправді сумують за вашою ласкою. А ще можна організувати взаємодію з однолітками. Усе це допоможе дитині оволодіти нормами взаємин з іншими людьми. 
.

Загальні поради щодо вашої поведінки: 
1) Не кричіть на дитину. 
2) Дайте дитині час перебудуватися. 
3) Ваші накази дитині щодо того, як їй чинити, мають бути короткими, змістовними. 
4) Перш ніж звертатись до сина чи доньки, переконайтесь, що вас чують. 
5) Ставтесь до проблеми серйозно. 
6) Дотримуйтесь режиму. 
7) Уникайте усього, що відвертає увагу. 
8) Не напружуйтесь, виховання має бути спокійним і природним, усьому свій час.

 

 

 

 

ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО НАД ДІТЬМИ:                                                                                                       ЙОГО ВИДИ ТА НАСЛІДКИ

 

 

    Жорстоке поводження з дітьми і зневага їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті.


    Фізичне насильство - нанесення дитині батьками чи особами, що їх заміняють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що завдають збиток здоров'ю дитини, порушують її розвиток і позбавляють життя. Ці дії можуть здійснюватися у формі побиття, катування, штовхань, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів як знаряддя бузувірства. Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних засобів чи медичних препаратів, що викликають одурманення (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби удушення чи втоплення дитини. У деяких родинах як дисциплінарну міру використовують різні види фізичного покарання - від потиличників і ляпанців до пороття ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство - це фізичний напад (катування), воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.

    Сексуальне насильство чи спокуса - використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб або отримання вигоди. Сексуальне насильство включає статеві зносини (коїтус), оральний і анальний секс, взаємну мастурбацію, інші тілесні контакти із статевими органами. До сексуального розбещення належать також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів і сідниць, підглядання за нею, коли вона цього не підозрює: під час роздягання, відправлення природних потреб.

   Психічне (емоційне) насильство - постійна чи періодична словесна образа дитини, погрози з боку батьків, опікунів, учителів, вихователів, приниження її людського достоїнства, обвинувачення її в тому, у чому вона не винна, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насильства належать також постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям. Зневага інтересами і потребами дитини (нехтування) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків чи осіб, їх що заміняють, у силу об'єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідченість) і без таких. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.

   Зазвичай дитина-жертва страждає одночасно від декількох видів насильства. Так, інцест (сексуальне насильство) неминуче супроводжується руйнуванням сімейних стосунків та довіри в сім'ї, маніпулятивними стосунками, а часто й залякуванням з боку кривдника, що кваліфікується як психологічне насильство. Складовою частиною практично всіх видів насильства є фізичне (побиття) та емоційне (загрози вбити або покалічити).
Одним з проявів жорстокого поводження з дітьми є також відсутність у жінки любові до дитини, коли та ще перебуває в материнській утробі, тобто від небажаної вагітності. її, що ще нічим себе не проявила, вже не люблять, не думають і не піклуються про неї. Будучи емоційно відкинутими ще до народження, такі діти народжуються раніше терміну в два рази частіше в порівнянні з дітьми від бажаної вагітності, вони частіше мають недостатню масу тіла, частіше хворіють у перші місяці життя, гірше розвиваються.


    Насильство над дітьми можна класифікувати також за такими ознаками: у залежності від стратегії кривдника: явне та приховане (непряме); за часом: те, що відбувається зараз, і те, що трапилося в минулому; за тривалістю: одноразове або багаторазове, що триває роками; за місцем та оточенням: вдома - з боку родичів; у школі - з боку педагогів або дітей; на вулиці - з боку дітей або незнайомих дорослих


    Будь-який вид жорстокого поводження з дітьми веде до найрізноманітніших наслідків, але поєднує їх одне - збитки здоров'ю дитини чи небезпеку для її життя. Негативними наслідками для здоров'я є: втрата чи погіршення функції якого-небудь органа, розвиток захворювання, порушення фізичного чи психічного розвитку. З 100 випадків фізичного насильства над дітьми приблизно 1-2 закінчуються смертю жертви насильства. Наслідками фізичного насильства є синці, травми, переломи, ушкодження внутрішніх органів: печінки, селезінки, бруньок і ін. Потрібен час, щоб залікувати ці ушкодження, але ще більше часу і зусиль потрібно для того, щоб залікувати сердечні рані, психіку дитини, що постраждала від побоїв.

   Розрізняють наближені і віддалені наслідки жорстокого поводження і неуважного ставлення до дітей.


   До наближених наслідків належать фізичні травми, ушкодження, а також блювота, головний біль, втрата свідомості, характерні для синдрому струсу, що розвивається в маленьких дітей, яких беруть за плечі і сильно трясуть. Окрім зазначених ознак, у дітей під час цього синдрому з'являється крововилив в очні яблука. До найближчих наслідків належать також гострі психічні порушення у відповідь на будь-який вид агресії, особливо на сексуальну. Ці реакції можуть проявлятися у вигляді порушення, прагнення кудись бігти, сховатися або глибокої загальмованості, зовнішньої байдужності. Однак в обох випадках дитина охоплена найгострішим переживанням страху, тривоги і гніву. У дітей старшого віку можливий розвиток важкої депресії з почуттям власної збитковості, неповноцінності.

   Серед віддалених наслідків жорстокого поводження з дітьми виділяються порушення фізичного і психічного розвитку дитини, різні соматичні захворювання, особистісні та емоційні порушення, соціальні наслідки.


   Порушення фізичного і психічного розвитку


  У більшості дітей, що живуть у родинах, де застосовуються важкі фізичні покарання, лайка на адресу дитини і є "методами виховання", чи в родинах, де діти позбавлені тепла, уваги, наприклад, у родинах батьків-алкоголіків, наявні ознаки затримки фізичного і нервово-психічного розвитку. Закордонні фахівці назвали цей стан дітей "нездатністю до процвітання".


   Діти, що зазнавали жорстокого ставлення до себе, часто відстають у рості, масі чи у тому та іншому від своїх однолітків. Вони пізніше починають ходити, говорити, рідше сміються, вони значно гірше встигають у школі, ніж їхні однолітки. У таких дітей часто спостерігаються "дурні звички": ссання пальців, кусання нігтів, розгойдування, заняття онанізмом. Та й зовні діти, що живуть в умовах зневаги їхніх інтересів, фізичних й емоційних потреб, виглядають по-іншому, ніж діти, що живуть у нормальних умовах: у них припухлі, "заспані" очі, бліде обличчя, скуйовджене волосся, неохайність в одязі, інші ознаки гігієнічної занедбаності - педікульоз, висипання, неприємний запах від одягу і тіла.


   Різні захворювання як наслідок жорстокого поводження
Захворювання можуть носити специфічний для окремого виду насильства характер: наприклад, під час фізичного насильства наявні ушкодження частин тіла і внутрішніх органів різного ступеня тяжкості, переломи кісток. Під час сексуального насильства можуть бути захворювання, що передаються статевим шляхом: інфекційно-запальні захворювання геніталій, сифіліс, гонорея, СНІД, гострі і хронічні інфекції сечостатевих шляхів, травми, кровотечі із статевих органів і прямої кишки, розриви прямої кишки і піхви, випадання прямої кишки.

    Незалежно від виду і характеру насильства в дітей можуть спостерігатися різні захворювання, що належать до психосоматичних: ожиріння чи, навпаки, різка втрата ваги, що обумовлено порушеннями апетиту. Під час емоційного (психічного) насильства нерідко бувають шкірні висипання, алергійна патологія, виразка шлунка, під час сексуального насильства - непояснений (якщо ніяких захворювань органів черевної порожнини і малого таза не виявляється) біль внизу живота. Часто в дітей розвиваються такі нервово-психічні захворювання, як тики, заїкуватість, енурез (нетримання сечі), енкопрез (нетримання калу), деякі діти повторно потрапляють у відділення невідкладної допомоги з приводу випадкових травм, отруєнь.


    Психічні особливості дітей, які постраждали від насильства
Практично всі діти, що постраждали від жорстокого поводження і зневажливого ставлення, пережили психічну травму, в результаті чого вони розвиваються з визначеними особистісними, емоційними і поведінковими особливостями, що негативно впливає на їхнє подальше життя.


   Діти, що зазнали різного роду насильства, самі стають агресивними, що найчастіше виливається на більш слабких: молодших за віком дітей, на тварин. Часто їхня агресивність виявляється в грі, часом спалахи їхнього гніву не мають видимої причини.


   Деякі з них, навпроти, надмірно пасивні, не можуть себе захистити. І в тому, і в іншому випадку порушується контакт, спілкування з однолітками. У занедбаних, емоційно депривованих дітей прагнення будь-яким шляхом привернути до себе увагу іноді виявляється у вигляді зухвалого, ексцентричного поводження.


   Діти, що пережили сексуальне насильство, здобувають невластиві віку пізнання про сексуальні стосунки, що проявляється в їхній поведінці, в іграх з іншими дітьми чи з іграшками. Навіть маленькі діти, які не досягли шкільного віку, які постраждали від сексуального насильства, згодом самі можуть стати ініціаторами розпусних дій і втягувати в них велике число учасників.


   Найбільш універсальною і важкою реакцією на будь-яке, а не тільки сексуальне насильство, є низька самооцінка, що сприяє збереженню і закріпленню психологічних порушень, пов'язаних з насильством. Особистість з низькою самооцінкою переживає почуття провини, сорому.

   Для неї характерна постійна переконаність у власній неповноцінності, у тому, що "ти гірше всіх". Унаслідок цього дитині важко домогтися поваги оточуючих, успіху, спілкування її з однолітками ускладнені.


    Серед цих дітей, спостерігаються часті депресії, навіть у дорослому віці. Це виявляється в приступах занепокоєння, безпричинної туги, почуття самітності, порушеннях сну. У старшому віці у підлітків, можуть спостерігатися спроби покінчити з собою чи завершені самогубства.

    Почуваючи себе нещасливими, знедоленими, пристосовуючись до ненормальних умов існування, намагаючись знайти вихід з положення, що створилося, вони і самі можуть стати шантажистами. Це, зокрема, стосується сексуального насильства, коли в обмін на обіцянку зберігати таємницю і не ламати звичного сімейного життя, діти вимагають у дорослих ґвалтівників гроші, солодощі, подарунки.

 

 

 

  «Сексуальне насильство над дітьми                                                                                    батьки самі замовчують»

 

Випадок зі зґвалтуванням дівчинки в Луцьку розслідує поліція, з дитиною працює психолог. А підозрюваний чоловік, на якого вказує потерпіла, її рідний батько, перебуває на волі. Адже, згідно КПК України, до появи результатів експертизи та встановлення ймовірної його причетності до злочину підстав для затримання немає.

Начальниця сектору ювенальної превенції управління превентивної діяльності ГУ Нацполіції у Волинській області, майор поліції Інна Остапович розповідає, що цей випадок був одним із найскладніших для неї за останній час, тому, що найчастіше насильниками є чоловіки, які вийшли на волю після певного терміну ув’язнення і живуть з жінками. Однак випадки, коли рідний батько ґвалтує доньку, є поодинокими.

За словами Остапович, сімнадцятирічна дівчинка після сварки з мамою на знак протесту пішла жити до батька.

«Донька поконфліктувала з мамою, пішла до тата. Мама знала, що вона в тата. Він розпиває спиртні напої. Тато проживає разом зі своєю матір`ю в однокімнатній квартирі. Мати зранку пішла по продукти, і він із застосуванням ножа і фізичної погрози зґвалтував свою рідну доньку. Разом з тим, у людини, яка вживає довгий час алкоголь, вже є якісь руйнування психіки . І тим більше в 2007-2009 року він перебував на обліку, як сімейний насильник. Я думаю, дружина розлучилась саме тому, тому що він здійснював сімейне насильство відносно дружини. А фактів насильства відносно дитини як таких не було».

Майор поліції Інна Остапович повідомила, що згодом батько забрав доньку із собою туди, де він працював, змушував її вживати алкоголь і продовжував ґвалтувати. Врятуватися дівчинці допоміг випадок — з батькової кишені випав телефон, і вона змогла подзвонити близьким:

«Він був у стані сильного алкогольного сп`яніння , випадає в нього телефон . Дочка бере телефон. Телефонує своєму другові, потім мамі. Відповідно мама зателефонувала вже на лінію 102. Відразу ж вона поїхала, забрала свою дочку, тато був заарештований. Почались допити, експертизи. І, відповідно, психологи працюють з цією дівчинкою».

За зґвалтування неповнолітньої передбачена кримінальна відповідальність за статею 152 ч. 3 ККУ, кривдник карається позбавленням волі на строк від 7 до 12 років. За словами Інни Остапович, суди завжди на стороні жертв, але буває складно встановити сам факт насильства. Зокрема, багато залежить від рідних, які часто замовчують факти насильства:

«Звичайно, більшість батьків намагається приховувати. І для нас це кропітка робота. Я розкажу вам давніший випадок в одному з районів. Наш працівник ювенальної превенції проводив профілактику в одному із навчальних закладів сіл. І ми звернули увагу на дівчинку (дівчинка, 8 років), яка вела себе трохи незвичайно. Була скована, залякана, боязлива. Почали працювати над цією дитиною, працювали десь півроку, поки ця дитина сама не розказала ситуацію, як співмешканець мами її розбещував. Відповідно, там ще було три дівчинки. І вони дали покази. Дуже довго над цим випадком працювали. Мама не вірила».

Аби виявляти та запобігати насильству над дітьми,сектор ювенальної превенції співпрацює і з громадськими організаціями, проводить профілактику у школах, а також, дає рекомендації дітям і батькам, куди звертатися у таких випадках:

«Є телефон дитячої гарячої лінії „ЛаСтрада“. Ми в минулому році розповсюдили такі листівки по навчальних закладах, куди дитина може анонімно зателефонувати і розказати . Це буде дзвінок анонімний. Він безкоштовний. І відповідно там уже пряма робота з психологом. Він вислухає цю дитину,  дасть поради, рекомендації».

Директорка департаменту комунікацій «ЛаСтради», Альона Зубченко, пояснює, як діяти дітям в таких ситуаціях:

«Якщо дитина до нас телефонує з інформацією про те, що по відношенню до неї є жорстоке ставлення, зокрема, насильство будь-якого типу — чи то сексуальне, чи то фізичне насильство, перш за все наші консультанти надають їй психологічну консультацію, намагаються її заспокоїти. Діти часто телефонують в такому стані, коли важко щось розказати. 

Головне, що робить наш консультант — це надає психологічну консультацію. Потім, коли дитина вже в більш-менш довірливих стосунках з консультантом, вона може розказати власне про те, що трапилося. Перше, що ми рекомендуємо зробити, це не мовчати, а розповісти комусь із дорослих, кому довіряє дитина, про той випадок, який з нею стався. І тут залежить все від того, хто є кривдником», — каже Зубченко.

Експерт додає, що після розмови з дорослими діти разом з ними повинні звернутися до Служби у справах дітей та в поліцію.

Окрім «ЛаСтради», постраждалі можуть звернутися до Волинської правозахисної громадської організації «Асоціація місцевого розвитку «Велес». Голова організації Віктор Вальчук каже про сумний досвід таких звернень, тому що багато жертв, зокрема жінок , звертаються до них вже після 30 факту насильства. А про зґвалтування взагалі воліють мовчати:

«Часто буває, що жінки виконують всі забаганки своїх чоловіків. І чоловіки це розуміючи, а це і законний чоловік,і громадянський, співмешканець, і не виносять оце сміття з хати лише тому, що він продовжує чинити певні сексуальні дії над дитиною. Але найстрашніше - коли дитина від іншого шлюбу, і чоловік починає шантажувати. Мовляв, якщо ти не будеш виконувати мої забаганки, то я зроблю щось з дитиною».

Крім того, можна звернутися в Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Волинській області, де надають допомогу різним групам людей:

«В нас є така категорія, як вчинення насильства в сім`ї або реальна загроза його вчиненню. Якщо це було насильство не в сім`ї, людина є також потерпілою. Потерпілим ми теж надаємо адвокатів».

Тому, якщо ви стали свідком насильства стосовно іншої людини, чи ви і є, власне, жертвою насильницьких дій, телефонуйте в поліцію за номером «102», також на гарячу лінію «ЛаСтради» та Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Волинській області.