24.11.2021

 Перебуваючи в дитячому садку, дитина повинна вміти словами повідомляти про свої потреби та взаємодіяти з людьми, які її оточують. Зокрема, позитивні комунікативні навички допоможуть дитині спілкуватися з вихователем, уточнювати будь-які свої питання й розвіювати сумніви та й просто відпрошуватись у туалет.

На відміну від домашнього оточення, у дитячому садку діти повинні вміти мовчати та слухати те, що каже вихователь. Дитині необхідно звикнути знаходитися весь день в одному місці й уважно слухати те, що ви їй кажете. Розвивати цю навичку можна, розповідаючи дитині різні цікаві історії.

 Дитина у віці 4–5-ти років уже готова приймати ваші інструкції або інструкції вихователя. Грайте з нею в різні ігри, в яких від вас вимагається викласти певні поетапні вказівки або кроки, необхідні для виконання завдання гри. Це навчить вашого дошкільника правильно дотримуватись інструкцій.

 У дитячому садку деякі завдання діти виконують у групі. Удома також можна влаштовувати дитячі вечірки. Запрошуйте до себе додому сусідських малюків і дошкільнят, щоб ваша дитина могла спілкуватися з ними.

У дошкільному віці дитина вже добре вміє тримати олівець, користуватись ножицями, фломастерами або кольоровими олівцями. Ви можете тренувати навички дрібної моторики вашої дитини, пропонуючи їй малювати звивисті лінії й зиґзаґи і, звісно, розмальовувати.

Відведіть дитину в дитячий садок перед початком навчального року, дайте їй можливість познайомитися з персоналом і провести там деякий час. Так вона зможе познайомитися з місцевою обстановкою, поспостерігати за тим, що там відбувається, і, коли ви незабаром залишите її там саму, вона буде відчувати себе спокійно.

Розмовляйте з вашою дитиною про дитячий садок і допоможіть їй відчути радість і хвилювання із цього приводу. Допоможіть дитині звільнитись від будь-якого роду страхів, розвіюючи всі її сумніви, і переконайтеся, що ви повністю усунули всі її побоювання та хвилювання із приводу відвідин цього дошкільного закладу.

Діти, які здатні самостійно подбати про себе, володіють більшою впевненістю, особливо в дошкільних установах. Важливо вчити й мотивувати дитину витирати ніс і рот, самостійно користуватися туалетом і т. п.

У дитячому садку дитина може облитись або забруднитись, наприклад, тоді, коли п'є компот, миє руки або малює фарбами. Забезпечте її запасним комплектом одягу, який буде зберігатися в її шафці, щоб у випадку необхідності вона могла перевдягнутися.

Коли ваша дитина взаємодіє з іншими дітьми в дитячому садку, вона може легко підхопити інфекцію. У разі виникнення надзвичайної ситуації, пов'язаної з вашою дитиною, офіційні особи дошкільного закладу зможуть удатись до негайних дій, якщо заздалегідь будуть проінформовані про її медичну історію (включаючи дані про імунізацію вашого малюка).

Часто з маленькими дітьми буває складно дотримуватись режиму. Важливо встановити для дітей такі правила, щоб не було необхідності постійно нагадувати їм про те, що вони повинні робити протягом дня.

Трохи гумору полегшить ваші бесіди. Гумор також допоможе вашим дітям налагодити зв'язок з вами, краще розуміти вас і бути щасливими.

Осуд і вселяння не допомагають у питаннях дисципліни. Якщо дитина забруднила фарбою шпалери, попросіть її прибрати все самостійно. Так вона зрозуміє серйозність виявленої неохайності. Не відкладайте уроки дисципліни. Якщо ви захочете перенести дисциплінарні заходи на інший день, інцидент може просто вилетіти з голови дитини.

Намагайтеся частіше веселитися разом з дитиною. Проявляйте творчий підхід, слухайте музику, разом танцюйте.

Батьківська суворість породжує впертість дитини. Важливо демонструвати їй свою любов. Кажіть їй добрі й ласкаві слова.

Давайте дитині право вибору. Якщо вона влаштовує істерики, перенаправляйте її на інше заняття. Визначтеся з ситуаціями, які викликають її істерики, намагайтесь уникати їх. Навіть голод, потреба уві сні або втома можуть викликати подібні емоційні зриви.

Коли дитина занадто часто чує слово «ні», це змушує її відчувати себе обділеною в ніжності й любові. Це також породжує в дитини бунтарський дух, і вона може відмовитися слухати ваші інструкції та вказівки.

Не очікуйте, що малюк зрозуміє кожне ваше слово. Його світогляд поки ще не такий широкий, щоб він міг розпізнавати значущі й серйозні речі. Тому приведіть свої очікування у відповідність з віком вашої дитини. Шукайте творчі шляхи, щоб наставляти її.

Надзвичайно важливо вчити дитину розуміти, який вплив справляє хороша або погана поведінка. Дайте їй зрозуміти, що коли вона веде себе добре, усі навкруги цінують і підтримують її. З іншого боку, погана поведінка призводить до зауважень і негативних наслідків. Це допоможе їй бути уважною.

Те, як ви робите в повсякденному житті, має великий вплив на поведінку вашої дитини. Кожного разу, коли ви складаєте свої речі на місце, закликайте дитину брати з вас приклад і складати свої іграшки.

13.09.2021

Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам допоможе тест

Чи готова дитина до школи ?

• Чи хоче Ваша дитина йти до школи?
• Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
• Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості, впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати пазли)?
• Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
• Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?
• Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
• Чи вміє вона змінювати іменники за числами?
• Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?
• Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку?
• Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
• Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» (розвинуту дрібну моторику)?
• Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
• Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?
• Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
• Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
• Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі помідори, моркву, цибулю)?
• Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
• Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Кожна позитивна відповідь оцінюється одним балом. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо балів:

15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;

10 – 14 – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

       Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

05.07.2021

01.06.2021

18.05.2021.

Головною умовою успішного виховання дитини є саме сім'я. І не просто сім'я, а щаслива сім'я. її не можна створити за наказом, з примусу, ніякими іншими засобами, крім духовних. Але виникає цей «палац щастя» — сім'я — не одразу, а поступово і значною мірою за нежить від нас самих, наших взаємин один з одним, наших уподобань і прагнень, від того, що найбільше цінується у людському бутті.

Досить, часто ми, дорослі, не розуміємо, а то й (зізнаймося собі в цьому) не прагнемо зрозуміти потреби і запити наших дітей, що викликає в них тривогу і протест. Не хочуть вони з цим миритися. Та й чи повинні робити це? Звідси й добре відома проблема «батьків і дітей», яка була актуальною і в минулі часи, і сьогодні.

То в чому ж справа? Невже ми такі черстві й нечуйні до своїх чад, байдужі до їхніх інтересів, неспроможні зрозуміти найближчих нам людей, а наші діти жорстокі й невдячні, грубі й егоїстичні настільки, що на всі наші спроби щиро порозумітися з ними відповідають без­душністю й емоційною глухотою?

Однозначної відповіді на ці питання годі шукати. Адже всі сім'ї — дорослі та діти — неповторні. Неповторні чинники і витоки схожих на перший погляд внутрішньо сімейних проблем. Водночас навіть еле­ментарні знання в цій сфері можуть допомогти вирішити ту чи іншу проблему з найменшими втратами як для батьків, так і для їхніх дітей. Усе інше, як мистецтво артиста на сцені, досягається тяжкою працею, солоним потом, недоспаними ночами, розладнаними нервами, розча­руваннями й невдачами і знову пошуком.

Батьки, так само як і актори, можуть бути талановиті й бездарні, яскраві й сірі. Проте коли на виставу бездарних акторів ми можемо й не піти, то в сім'ї батьки і діти співіснують весь час поряд, живуть одним життям. Тому ми маємо постійно думати і дбати про своїх синів і дочок, намагатися знайти спільні інтереси, оволодівати всіма багат­ствами теплих, щирих і сердечних взаємин у сім'ї.

Іншого шляху, ніж самовдосконалення, збагачення своєї душі, за­своєння знань, щоденна праця з дітьми, просто не існує. Людство ще не винайшло чарівного еліксиру, який би до­поміг досягти взаєморозуміння в сім'ї. І все-таки, попри всю непов­торність кожної родини, ще раз підкреслимо, що шлях до «палацущастя» пролягає через певні знання: знання дитячої психології, характеру дитини, оволодіння різними прийомами спілкування.

Водночас не забуваймо, що такі наші якості, як щирість, безпосе­редність, справедливість, об'єктивність та врівноваженість — зав­жди жадані супутники сімейної злагоди, дружби й взаєморозуміння, успіхів у вихованні дітей.

Досвід виховання дітей в українській родині переконує нас у тому, що батькам необхідно навчитися бути«в міру» (яка вона, чим вимірюється кожен визначає сам, інтуїтивно — та чи можливо це?) поступливими і вимогливими, «м'якими» і «твердими», лагідни­ми і суворими, бачити близьку мету, сьогочасну і стратегічну, розумі­ти свій психологічний та емоційний стани гак само, як і дитини. А це надзвичайно складна справа.

Навчимося судити себе найсуворішим і найсправедливішим власним судом, і нам відкриється істина — як часто ми далеко стоїмо від власних дітей, від розуміння їхніх інтересів, життя. Це не лише наша вика, а об'єктивна закономірність розвитку самої природи, вираженої у формі людських стосунків, не просто батьків і дітей, а людини старшої і молодшої, стосунків особистостей, зумовлених різним генетич­ним багатством, психофізичними і фізичними особливостями, емоція­ми, віком, соціальним досвідом, комунікабельними уміннями, етнічни­ми особливостями, антропологічною конституцією, соціальним і навіть географічним походженням, менталітетом та ще більше невідомими і незрозумілими явищами психіки, інтелекту, поведінки і діяльності.

Аби добре навчати, а ще краще виховувати дитину, необхідно зна­ти і дотримуватися багатьох умов. Окремі з них від нас незалежні, їх маємо сприймати такими, якими вони є, прилаштовуватися та ви­користовувати їх у розвитку і вихованні дітей. Є ще умови, які склада­ються внаслідок соціально-економічних обставин, життєвих ситуацій сім'ї, родини, одного чи обох батьків тощо.

22.04.2021

22.03.2021

З одного боку, сучасні технології допомагають дітям розвивати увагу, дрібну моторику, сприяють їх інтелектуальному розвитку. З іншого – вони нерідко забирають багато часу, якого, в результаті, не вистачає на активні заняття і розваги. Давайте розберемося, наскільки корисні, і чим шкідливі гаджети для дитини.

Аргументи «за»

Гаджети – частина технічного прогресу. Комп’ютерні та інтернет-технології – така ж частина сучасної людини, як холодильник, метро, літак та інше. Їхнє призначення – допомагати працювати і відпочивати з комфортом. Чим раніше дитина навчиться користуватися цими благами цивілізації з користю для себе – тим краще. Отже нехай опановує новими навичками.

Заповнюємо паузу з користю. Після появи комп’ютерів, планшетів, смартфонів батькам більше не потрібно ламати голову, чим зайняти дитину в черзі в поліклініці або під час тривалої поїздки. Немає потреби брати з собою пакет іграшок. Тепер можна просто увімкнути малюкові улюблений мультфільм або гру. Він не сумуватиме, цікаво проведе час, і не буде заважати оточуючим.

Гаджети – розвиваючий інструмент. Різнокольорові пірамідки, кубики, пластилін, фарби, машинки, пупси та інші традиційні дитячі атрибути – це не просто іграшки, а засіб для фізичного, соціального та інтелектуального розвитку дитини. Також і гаджети. Коли малюк хаотично натискає на кнопки, він розвиває дрібну моторику і мимоволі запам’ятовує деякі букви і цифри. Коли розглядає картинки на екрані і вибирає мелодію – тренує зорове і слухове сприйняття. Важливо спрямувати дії малюка в потрібне русло. Існує безліч електронних ігор,які розширюють кругозір дитини і допомагають їй освоїти різні навички. На роль однієї з таких ігор підійде і найпростіший графічний редактор.

Помічник у навчанні. Електронні пристрої здатні зберігати в собі цілу бібліотеку. Електронна книжка допомагає дитині отримувати нові знання так само, як і звичайна паперова. До того ж, не потрібно нести важку добірку книг з бібліотеки і назад. Досить завантажити цікаву книгу з інтернету. Батьки можуть привчити дитину до того, що інтернет – джерело корисної інформації, а не тільки джерело ігор.

Завдяки гаджетам ми можемо віртуально відвідати музей, іншу країну, опинитися в іншому часі або у космосі, змоделювати ситуації, які діти не мають можливості побачити в повсякденному житті.

Комп’ютерні розвивальні ігри чудово мотивують дітей до вивчення нового, наприклад іноземної мови.

Аргументи «проти»

Проблеми зі здоров’ям. Технічний процес звільнив людей від багатьох фізичних навантажень. Актуальною проблемою людства стали гіподинамія та її наслідки для здоров’я (надмірна вага, серцево-судинні захворювання, слабкість м’язової системи).

Недолік руху особливо небезпечний для зростаючого дитячого організму. Від тривалого сидіння на одному місці ( а саме цим загрожує захоплення гаджетами) порушується циркуляція крові в ногах, внутрішніх органах, включаючи головний мозок. Це погано позначається на розумових процесах, пам’яті, концентрації уваги.

Якщо дитина віддає перевагу комп’ютерним іграм, а не рухливим, його м’язова система стає слабкою, порушується постава ( що веде до порушення функцій внутрішніх органів і систем), з’являються зайві кілограми.

Крім того, дитячі очі відчувають колосальне навантаження , рано виникають проблеми із зором.

Емоційна залежність. Якщо дитина проводить дуже багато вільного часу за комп’ютером, планшетом або смартфоном, у неї формується залежність від них. Поступово інші розваги стають нецікаві. А втративши улюбленого електронного пристроя, дитина починає нервувати і вередувати.

Тривале споглядання екрана (впродовж  1 години для старших дошкільнят) призводить до перезбудження нервової системи, розвитку агресивності та інших розладів.

Замінюють реальне спілкування. Проведення часу з гаджетом і віртуальне спілкування можуть заважати освоювати навички комунікації, встановленню повноцінних соціальних зв’язків. Замість того, щоб заводити реальних друзів і спілкуватися з ними вживу, деякі діти занадто серйозно сприймають героїв комп’ютерних ігор.

Батькам варто стривожитися, якщо у дитини немає друзів, а в компанії дітей  він поводиться скуто.

До того ж для повноцінного інтелектуального розвитку необхідна постійна сенсорна інтеграція з довкіллям, яку дорослі часто замінюють екранними засобами. Задоволення потреби в пізнанні, що виражається у зливі запитань, теж перекладають на комп’ютер і навіть замінюють мультфільмами вечірні задушевні бесіди, такі потрібні для встановлення психологічного контакту з малюком і відносин співробітництва.

Слід узяти до уваги і те, що нереальні події на екрані спотворюють уявлення дитини про справжній світ, порушують формування навичок безпечної взаємодії з об’єктами (наприклад, малюк, який вивчав світ за планшетом, не здатний ухилитися від м’яча, адже на екрані м’яч, що летів прямо в нього, ніколи не вдарить).

Перегляд навіть найдобрішого фільму дасть малюку користь лише тоді, коли поруч із ним буде мудрий дорослий, який пояснить, що відбувається і чому, обговорить з дитиною мотиви вчинків персонажів, їх наслідки, підведе до розуміння висновків.

Екранна залежність не виникає за один день, вона заволодіває дитиною поступово, на очах у дорослих.

Віртуальний світ дуже привабливий, яскравий, динамічний. Протиставити йому можна лише красу, романтику, рух і дивовижні відкриття реального світу. Якщо батьки захоплені цікавими справами, люблять природу, спорт, музику, рукоділля, активний відпочинок, беруть дитину з собою в походи, разом майструють і променять радістю від цього, то їхні сини і доні розставлять пріоритети правильно, і екран ніколи не заполонить їх.

Насправді, побічного ефекту від використання гаджетів уникнути нескладно. Батькам потрібно контролювати кількість часу, який діти витрачають на електронні ігри та перегляд мультфільмів. У дитини не буде залежності від них, якщо у неї є альтернативні інтереси ( гуртки, прогулянки, спорт).

А ще не забувайте, що до певного віку головним прикладом для дитини є її батьки. Якщо мама з татом весь вільний час проводять в соціальних мережах, то не варто дивуватися, що гаджети асоціюються у дитини з чимось надзвичайно важливим і захоплюючим.

Сучасна дитина значно відрізняється від своїх однолітків ХХ століття темпом розвитку, словниковим запасом, здібностями, проте це зовсім не говорить про те, що вона стала гіршою або кращою, вона просто стала іншою, і їй дуже потрібні любов і тепло дорослих.

18.02.2021 

Топ-12 ознак готовності дитини до школи

1. Її багато що цікавить, вона ставить запитання.
2. Любить робити щось, може зайняти себе сама.
3. Їй цікаво пізнавати нове.
4. Вона робить висновки й умовиводи.
5. Вона просить читати їй книжки й уважно слухає їх.
6. Може спокійно почекати деякий час.
7. Може цілеспрямовано йти до своєї мети.
8. Дитину цікавить школа, вона хоче піти туди.
9. Дитина легко встановлює контакт і нормально спілкується з іншими людьми.
10. Грає в ігри за правилами, дотримується встановлених правил.
11. Досить фізично розвинена, спритна.
12. Має повністю сформовані навички самообслуговування.

Дитина не готова до школи, якщо:

1. Має серйозні логопедичні проблеми, які не розв’язали раніше (рекомендується консультація логопеда).
2. Дитина часто хворіє (шкільне навчання бажано починати ближче до 7 років).
3. Дитина завжди надає перевагу грі, навчальна діяльність її зовсім не приваблює.
4. Психічні процеси (пам'ять, увага, мислення, вольові якості) не сформовані досить, щоби дитина могла витримувати навчальне навантаження*.
5. Дитина має проблемну поведінку – агресивна, занадто тривожна, не дотримується правил поведінки тощо (рекомендується консультація психолога).
6. Будь-які хронічні захворювання, стреси (розлучення батьків, госпіталізації дитини, втрата близьких) у дошкільному віці – це привід подумати про початок шкільного навчання ближче до 7 років.

За допомогою фахівців і за підтримки батьків дитина впорається та після дошкільної підготовки буде готова сісти за парту, задоволена та зацікавлена у навчанні.

Ольга Правільєва,
психолог школи Смартіка

25.01.2021

Чому сучасні діти не вміють вчитися, не вміють чекати і насилу переносять нудьгу

Прекрасна стаття про виховання дітей і подолання основних проблем у вихованні/навчанні. Прописані як основні проблеми, так і шляхи їх вирішення, що набагато важливіше. І я повністю згодна з автором.

Я ерготерапевт з багаторічним досвідом роботи з дітьми, батьками та викладачами. Я вважаю, що наші діти стають все гіршими в багатьох аспектах.

Я чую одне й те саме від кожного вчителя, якого зустрічаю. Як професійний терапевт я бачу зниження соціальної, емоційної та академічної активності у сучасних дітей і в той же час – різке збільшення числа дітей з іншими порушеннями.⠀

Як ми знаємо, наш мозок податливий. Завдяки навколишньому середовищу ми можемо зробити наш мозок «сильнішим» або «слабкішим». Я щиро вірю, що, незважаючи на всі наші найкращі спонукання, ми, на жаль, розвиваємо мозок наших дітей в невірному напрямку. І ось чому:
⠀
1. Діти отримують все, що хочуть і коли хочуть

«Я голодний!» – «Через секунду я куплю що-небудь перекусити». “Я хочу пити”. – «Ось автомат з напоями». «Мені нудно!» – «Візьми мій телефон».
⠀
Здатність відкласти задоволення своїх потреб – це один з ключових чинників успіху. Ми хочемо зробити наших дітей щасливими, але, на жаль, ми робимо їх щасливими тільки зараз і нещасними – в довгостроковій перспективі.
⠀
Уміння відкласти задоволення своїх потреб означає здатність функціонувати в стані стресу. Наші діти поступово стають менш підготовленими до боротьби навіть з незначними стресовими ситуаціями, що в підсумку стає величезною перепоною для їхнього успіху в житті.
⠀
Ми часто бачимо нездатність дітей відкласти задоволення своїх бажань в класі, торгових центрах, ресторанах і магазинах іграшок, коли дитина чує «Ні», тому що батьки навчили її мозок негайно отримувати все те, що вона хоче.
⠀
2. Обмежена соціальна взаємодія
⠀
У нас багато справ, тому ми даємо нашим дітям гаджети, щоб вони теж були зайняті. Раніше діти грали на вулиці, де в екстремальних умовах розвивали свої соціальні навички. На жаль, гаджети замінили дітям прогулянки на відкритому повітрі. До того ж технології зробили батьків менш доступними для взаємодії з дітьми.

Телефон, який «сидить» з дитиною замість нас, не навчить його спілкуватися. У більшості успішних людей розвинені соціальні навички. Це пріоритет!

Мозок подібний м’язам, які навчаються і тренуються. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина могла їздити на велосипеді, ви вчите її кататися. Якщо ви хочете, щоб дитина могла чекати, її треба навчити терпінню. Якщо ви хочете, щоб дитина могла спілкуватися, необхідно соціалізувати її. Те ж саме відноситься до всіх інших навичок. Нема ніякої різниці!

3. Нескінченні веселощі

Ми створили для наших дітей штучний світ. У ньому немає нудьги. Як тільки дитина затихає, ми біжимо розважати її знову, тому що інакше нам здається, що ми не виконуємо свій батьківський обов’язок.
Ми живемо в двох різних світах: вони в своєму «світі веселощів», а ми в іншому, «світі роботи».

Чому діти не допомагають нам на кухні або в пральні? Чому вони не прибирають свої іграшки?
Це проста монотонна робота, яка тренує мозок функціонувати під час виконання нудних обов’язків. Це той ж самий «м’яз», який потрібен для навчання в школі.

Коли діти приходять у школу і настає час для письма, вони відповідають: «Я не можу, це занадто складно, занадто нудно». Чому? Тому що працездатний «м’яз» не тренується нескінченними веселощами. Він тренується тільки під час роботи.

4. Технології

Гаджети стали безкоштовними няньками для наших дітей, але за цю допомогу потрібно платити. Ми розплачуємося нервовою системою наших дітей, їх увагою і здатністю відкласти задоволення своїх бажань.
Повсякденне життя в порівнянні з віртуальною реальністю нудне.

Коли діти приходять в клас, вони стикаються з голосами людей та адекватною візуальною стимуляцією на противагу графічним вибухам і спецефектів, які вони звикли бачити на екранах.

Після годин віртуальної реальності дітям все складніше обробляти інформацію в класі, тому що вони звикли до високого рівня стимуляції, які надають відеоігри. Діти не здатні обробити інформацію з більш низьким рівнем стимуляції, і це негативно впливає на їх здатність вирішувати академічні завдання.

Технології також емоційно віддаляють нас від наших дітей і наших сімей. Емоційна доступність батьків – це основна поживна речовина для дитячого мозку. На жаль, ми поступово позбавляємо наших дітей цього.

5. Діти правлять світом

«Мій син не любить овочі». «Їй не подобається рано лягати спати». «Він не любить снідати». «Вона не любить іграшки, але добре розбирається в планшеті». «Він не хоче одягатися сам». «Вона лінується є сама».

Це те, що я постійно чую від батьків. Відколи діти диктують нам, як їх виховувати? Якщо надати це їм, все, що вони будуть робити – їсти макарони з сиром і тістечка, дивитися телевізор, грати на планшеті і ніколи не будуть лягати спати.

Як ми допомагаємо нашим дітям, якщо даємо їм те, що вони хочуть, а не те, що добре для них? Без правильного харчування і повноцінного нічного сну наші діти приходять в школу роздратованими, тривожними і неуважними. Крім того, ми відправляємо їм неправильне послання.

Вони вчаться, що можуть робити все, що хочуть, і не робити того, що не хочуть. У них немає поняття – «треба робити».

На жаль, щоб досягти наших цілей в житті, нам часто треба робити те, що необхідно, а не те, що хочеться.

Якщо дитина хоче стати студентом, їй необхідно вчитися. Якщо вона хоче бути футболістом, необхідно тренуватися щодня.

Наші діти знають, чого хочуть, але їм важко робити те, що необхідно для досягнення цієї мети. Це призводить до недосяжних цілей і залишає дітей розчарованими.

Тренуйте їх мозок!

Ви можете тренувати мозок дитини і змінити їх життя так, що вони будуть успішними в соціальній, емоційній і академічній сфері. Ось як:

1. Не бійтеся встановлювати рамки

Діти потребують їх, щоб вирости щасливими і здоровими.

– Складіть розклад прийому їжі, часу сну і часу для гаджетів.

– Думайте про те, що добре для дітей, а не про те, чого вони хочуть або не хочуть. Пізніше вони скажуть вам спасибі за це.

– Виховання – важка робота. Ви повинні бути креативним, щоб змусити їх робити те, що добре для них, хоча більшу частину часу це буде повна протилежність тому, чого їм хочеться.

– Дітям потрібні сніданок і поживна їжа. Їм необхідно гуляти на вулиці і лягати спати вчасно, щоб на наступний день прийти в школу готовими вчитися.

– Перетворіть те, що їм не подобається робити, в веселощі, в емоційно-стимулюючу гру.

2. Обмежте доступ до гаджетів і відновіть емоційну близькість з дітьми

– Подаруйте їм квіти, посміхніться, поскоботайте їх, покладіть записку в рюкзак або під подушку, здивуєте, витягнувши на обід зі школи, танцюйте разом, плазуйте разом, бийтеся на подушках.

– Влаштовуйте сімейні вечері, грайте в настільні ігри, вирушайте на прогулянку разом на велосипедах і гуляйте з ліхтариком ввечері.

3. Навчіть їх чекати!

– Нудьгувати – нормально, це перший крок до творчості.

– Поступово збільшуйте час очікування між «я хочу» і «я отримую».

– Намагайтеся не використовувати гаджети в машині і ресторанах і навчіть дітей чекати, розмовляючи або граючи.

– Обмежте постійні перекуси.

4. Навчіть свою дитину виконувати монотонну роботу з раннього віку, оскільки це основа для майбутньої працездатності

• Складати одяг, прибирати іграшки, вішати одяг, розпаковувати продукти, заправляти ліжко.
• Будьте креативними. Зробіть ці обов’язки веселими, щоб мозок асоціював їх з чимось позитивним.

5. Навчіть їх соціальним навичкам

Навчіть ділитися, вміти програвати і вигравати, хвалити інших, говорити «спасибі» і «будь ласка».
Виходячи з мого досвіду роботи терапевтом, можу сказати, що діти міняються в той момент, коли батьки змінюють свої підходи до виховання. Допоможіть своїм дітям досягти успіху в житті шляхом навчання і тренування їх мозку, поки не стало пізно.

15.01.2021

Коли чадо, прийшовши із дитячого садка, ненав’язливо видає добірну нецензурну лайку, ласкаво дивлячись в очі батькам, їм стає моторошно. Тата-мами впадають у відчай: ми такого не вчили! Що ж робити? Хтось у пориві гніву дістає ремінь, хтось плаче, а хтось намагається терпляче пояснювати, що такі слова говорити недобре… Який же вихід найоптимальніший?

Не поспішайте лаяти і карати.
В наш час нецензурну мову можна почути не тільки в транспорті і на ринку, але навіть на дитячому дворовому майданчику. Повністю ізолювати дитину від впливу оточення не вдасться. Дитина дорослішає і вбирає в себе, як губка, все, що бачить і чує, не розбираючись, добре це чи погано.

Якщо ви чуєте, як 3-4-річна дитина раз у раз використовує десь почуте нецензурне слово, не поспішайте кидатися на неї зі звинуваченнями. Вона просто не зрозуміє, в чому винна. Якщо дитина перейняла ці слова у старших дітей, то їй здається, що так говорити – дуже круто. Вона намагається наслідувати тих, хто для неї авторитет. У такому разі батькам не варто реагувати дуже бурхливо: голосно жахатися або сильно дивуватися, оскільки це ще більше надасть завзяття малюку. Йому захочеться здивувати ще когось, наприклад, бабусю або виховательку. Так що для початку слід вдати, що ви нічого не чули. Тоді є ймовірність, що дитина просто забуде нехороші слова. Але якщо дитина зрозуміє, що ви сердитесь чи дратуєтеся, вона може спеціально вас провокувати, раз і раз повторюючи грубі слова. Так вона самостверджується, їй хочеться показати, що вона вже доросла і незалежна. Батькам потрібно спробувати пояснити, що це погані слова, що їх вживають тільки дуже дурні люди. Можна сказати так: “Ти ж розумний і вихований, навіщо ж повторювати всіляку дурницю?” Це має подіяти.

Поставте жорстку умову
Іноді варто відповісти дитині так, щоб у нього зникло завзяття використовувати грубі слова. Наприклад, якщо мама чує на свою адресу слово “дурепа”, то вона може відповісти так: “Оскільки я дурепа, значить, тобі нема чого зі мною гратися. Грайся  сам, і ні про що мене не проси”. А якщо дитина буде використовувати погані слова на вулиці, граючи з іншими дітьми, потрібно суворо наголосити: “Почую ще одне таке слово, і ми йдемо додому”. Або пригрозити, що вона не піде у гості чи не буде кататися на гойдалках. Попередження не повинні бути голослівними. Якщо дитина не слухається, то потрібно негайно забирати її з дитячого майданчика, не кататися на гойдалках – словом, дати зрозуміти, що це не жарт.

“Давай підберемо інше слово!”
Буває, що дитина вживає погані слова тільки тоді, коли відчуває сильні емоції і не може їх інакше висловити. Як позитивні, так і негативні. Батькам слід пояснити, що, якщо дитина сердиться, ображається, або, навпаки, захоплюється, необов’язково використовувати грубі та негарні слова, можна підібрати більш прийнятні вислови. Наприклад: “я зараз лусну”, “мені дуже неприємно” або “це – казка!”, “ти – супер” і так далі. Необхідно більше читати разом із дитиною, поповнюючи її словниковий запас, щоб вона навчилася у персонажів висловлювати свої емоції. Водночас дуже важливо підбирати відповідні книжки, передачі, фільми. А ще стежити за тим, щоб дитина не цікавилася передачами та іграми, де використовується ненормативна лексика.

Діти копіюють батьків
Вдома в спілкуванні одне з одним за жодних обставин батьки не повинні використовувати нецензурні або просто грубі слова. Адже діти все чують. І те, що кажуть батьки, дитина вважає прийнятним для себе. Якщо ви зірвалися на крик і видали міцне слівце, то як потім будете переконувати дитину в тому, що не можна так висловлюватися? І все ж, якщо ви припустилися такої помилки, потрібно попросити вибачення у всіх членів сім’ї, пообіцявши, що більше ніколи такого не трапиться. Своє слово треба стримати, інакше все виховання зійде нанівець і дитина просто припинить вам довіряти.

Як звернути на себе увагу?
Часто діти, які відчувають дефіцит батьківської уваги, спеціально хамлять і використовують грубі слова, щоб хоч якось привернути до себе увагу батьків. Вони чекають, що їх хоча б насварять за погану поведінку. У такому разі мамі і татові слід більше часу приділяти дитині. Її потрібно хвалити за кожне, навіть невелике, досягнення і добру справу. Тоді бажання матюкатися відпаде саме собою.

Як завоювати авторитет?
Буває, що в групі дитячого садка дитина-заводій, що користується авторитетом, вводить в обіг грубу ненормативну лексику, а решта її копіюють. Так формується загальний стиль спілкування. Кожен хоче бути “як всі”. Інакше може виявитися вигнанцем і загальним посміховиськом. Дітям доводиться будинки бути зразковими і слухняними, а в садочку зовсім іншими: брутально спльовувати крізь зуби, використовувати міцне слівце, а під час сварки – увесь арсенал “гучних висловів” для більшої переконливості. У такій ситуації потрібно вдома спокійно поговорити з дитиною, переконавши її в тому, що повага до людини виникає не тому, що вона вміє лаятися, як всі, а тому, що вона – особистість, яка може жити за своїми правилами і переконаннями. Не варто нікого наслідувати і ні перед ким підлещуватися. Потрібно завойовувати повагу не лайкою і хамською поведінкою, а знаннями і вміннями. Наприклад, для цього потрібно навчитися ліпше всіх кататися на велосипеді (роликах, скейті), добре грати у футбол, вміти швидко читати, гарно малювати, розповідати цікаві історії і так далі.

15.12.2020

«Використання мнемотаблиць у роботі з дітьми дошкільного віку"

Кілька кроків до розвитку мовлення дошкільника

Мнемотаблиці

       Як ви думаєте, чому деякі діти, яким важко дається запам'ятовування віршів і правила, так легко й швидко запам'ятовують сюжети кінофільмів та мультфільмів? Чи помічали ви, що після пояснення матеріалу заняття одні діти пам'ятають, про що йшла мова, а інші забули? А слухали-то, загалом, уважно! І як знайти щось, схоже на гачок, здатний зачепити знання й утримати їх у пам'яті дитини ? Що ж може утримати увагу і зробити процес запам'ятовування простим і невимушеним ? На допомогу приходять сюжетні картинки.

 Що таке мнемотехніка ?

Якщо дитина мовчить, покажіть їй картинку, й вона заговорить. Ушинський К.Д.

Мнемотехника в перекладі з грецької - мистецтво запам'ятовування, технологія розвитку пам'яті. Це система методів і прийомів, що забезпечує успішне та ефективне запам'ятовування інформації. Ідея: на кожне слово або словосполучення придумується картинка і весь текст замальовується схематично. Будь-яку розповідь, казку, прислів'я, вірш можна «записати», використовуючи картинки або символьні знаки. Дивлячись на ці схеми, дитина відтворює отриману інформацію.

Схеми служать зоровим планом, що допомагає дитині відтворити почуте. Такі картки схеми-опори дуже ефективно використовують логопеди. 

Педагоги та батьки, які займаються з дітьми, також можуть використовувати метод мнемотехніки, при навчанні переказу і складання оповідань, при загадуванні загадок, при заучуванні прислів'їв, приказок і віршів напам'ять.

Метод мнемотаблиць допомагає ефективно сприймати і відтворювати отриману інформацію.

Як показала практика, ця методика значно полегшує дітям пошук і запам'ятовування слів, речень і текстів.

 Мнемотаблиці :

• є дидактичним матеріалом з розвитку мовлення;

• їх можна використовувати для поповнення словникового запасу й розвитку мовлення;

• використовувати при навчанні переказу і складанні оповідань, заучуванні напам'ять.

За допомогою мнемотаблиць можна вирішити такі завдання як:

1 . Розвиток мови і поповнення словникового запасу .

2 . Перетворення образів у символи .

3 . Розвиток пам'яті, уваги і образного мислення.

4 . Розвиток дрібної моторики.

18.11.2020

Дидактичні ігри з

 соціально - морального розвитку

Дидактичні мовленнєві ігри та вправи з морального виховання

1. «Рученята»

Моральний розвиток: формувати усві­домлене розуміння дій у ситуації конфлікту.

Діти об’єднуються у пари і виконують дії згідно з текстом вправи.

— Наші рученята вітаються, сваряться, миряться, жаліють одне одного, обіймають­ся, прощаються.

Вправа повторюється декілька разів із прискоренням.

2. «Назви одним словом»

Моральний розвиток: розвивати усві­домлення моральних норм.

Мама, тато, сестричка, братик — сім’я.

Дякую, будь ласка, до побачення, вітаю — чарівні слова.

Доброзичливість, чуйність, щирість — моральні якості.

Посмішка, радість, співчуття — …

Вередливість, егоїзм, упертість —…

3. «Скажи навпаки»

Моральний розвиток: навчати називати моральні якості; формувати розуміння, що людей цінують за їхні моральні якості.

Добрий — злий, веселий — сумний, свар­ливий — миролюбний, сміливий — боязкий, щирий — потайний, жалісливий — черствий, милосердний — жорстокий, працьовитий — ледачий.

4. «Мама — мамуся»

Моральний розвиток: учити добирати пестливі слова.

Мама — мамуся, тато — таточко, се­стра — сестричка, брат — братик.

5. «Скажи, який?»

Моральний розвиток: формувати вміння визначати та називати чесноти людей.

Мама — добра, ніжна, ласкава, лагідна…

Тато — сильний, сміливий, працьовитий…

Бабуся — лагідна, добра, роботяща, ста­ренька…

  Дівчинка, хлопчик…

6. «Закінчи речення»

Моральний розвиток: формувати вміння визначати та оцінювати вчинки оточуючих. Добрі діти батьків радують, а погані… Марійка бабусі допомагала, а Сергій… Данилко з друзями ділиться, а Тарас…

7. «Назви якомога більше ознак»
   Моральний розвиток: формувати вміння називати якості свої та оточуючих. Я — який? Мій друг — який? Моя мама — яка?

8. «Відповідай швидко і точно»

Моральний розвиток: формувати вміння оцінювати взаємини людей.

Бабуся старенька, а мама…

Хороший друг пожаліє, а поганий…

Щира людина поділиться, а скупа…

Увічлива людина попросить, а не ввіч­лива…

9. «Запитую — відповідай»

Соціальний розвиток: формувати обізна­ність про оточуючих, їхні індивідуальні особ­ливості.

Як звати твою маму? Як звати тата? Як тата звати по батькові? Імена бабусь, дідусів? Хто твій друг? У які ігри ви любите гра­тися?

10. «Хто це?»

Моральний розвиток: систематизувати уявлення про взаємини людей.

Рідна, лагідна, найдорожча — хто? (Мама)

Сильний, сміливий, працьовитий — хто? (Тато)

Вірний, добрий, щирий — хто? (Друг)

11. «Хто? Або що?»

Соціальний розвиток: учити називати людей, які виконують роботу; формувати по­вагу до праці.

12. «Хто що вміє робити?»

Мета: учити називати людей, які викону­ють дії.

Любить, піклується, жаліє —… (мама).

Любить, ремонтує, допомагає, виховує — … (тато).

Навчає, доглядає, турбується — … (вихо­ватель).

Оглядає, лікує, дає поради —… (лікар).