10.11.2021

02.09.2021

Ми підібрали такі прийоми для більш м’якої адаптації дитини до дитячого садочка

1. Ні для кого, ні секрет, що невідомість породжує страх, для того, щоб цієї проблеми не виникло у Вашої дитини – їй необхідно в подробицях розповісти про дитячий садочок, чесно відповідаючи на усі її питання. Розповідь повинна містити як позитивні, так і негативні моменти (наприклад, розповісти малюкові про те, що дітей в групі буде багато, і тому увага приділятиметься не лише їй одній, або про те, що в дитячому садочку доведеться спати вдень і так далі);

2. Обов’язково потрібно дома погратися з дитиною в гру Дитячий садок. Чудово, якщо з вами “гратимуть” улюблені
іграшки. В процесі гри намагатися емоційно захопити дитину, закріплюючи тим самим позитивний образ про дитячий садок.

3. Дуже корисним буде похвалитися перед родичами, знайомими і їх дітьми за те, що дитина скоро піде в дитячий садок. Робіть це у присутності Вашої дитини, спонукаючи її до таких же дій.

4. Частіше гуляйте біля Вашого майбутнього дитячого садочку, ходіть гратися на ігровиймайданчик в той час коли там грається група Вашої дитини, дитина повинна сама переконатися, що тут спокійно і безпечно, до того ж вона вже почне звикати і до дітей і до вихователів.

5. Наступним, не менш важливим критерієм успішної адаптації є – формування у дитини почуття упевненості:
– Познайомтеся з вихователями і нянечкою.
– Обов’язково розкажіть їм про індивідуальні особливості дитини і про особливості її фізичного розвитку. Ці відомості дуже допоможуть вихователям в підборі індивідуального підходу до Вашого малюка.
– Учіть дитину об’єктивно виражати свої почуття і бажання. Тут треба робити акцент на те, що в групу ходить багато дітей і кожен зі своїми почуттями і бажаннями. Пояснюючи норми і вимоги суспільства, Ви сприяєте успішнішому процесу соціалізації дитини.
– Особистим прикладом вчіть дитину спілкуватися, знайомиться з іншими дітьми. Не нехтуйте такими простими фразами, як: “Якщо хочеш пограти з дівчинкою, підійди і скажи: “Як тебе звуть”?”.
– Добре, якщо у дитини є улюблена іграшка або річ. У дитячому садочку вона, як шматочок домашнього тепла, “зігріватиме” і заспокоюватиме малюка. Навіть якщо дитина захоче узяти з собою якусь “незрозумілу” річ (ганчірочку, паличку або, наприклад камінчик) не відмовляйте їй у цьому.

Ми вважаємо, що такі не важкі, але такі дієві рекомендації зроблять адаптацію до дитячого садочка Вашої дитини більш м’якою!

01.07.2021

01.06.2021

24.05.2021

Ігри з ходьбою та бігом

1. Пташки в гніздечку

Мета: вчити дітей ходити і бігати врозсип, не наштовхуючись один на одного; привчати їх швидко діяти за сигналом вихователя, допомагати одні іншим.

Хід гри: діти сидять на стільчиках, розставлених в кутках кімнати. Це – гніздечка. За сигналом ведучого всі пташки вилітають на середину кімнати, розлітаються в різні боки, присідають, розшукуючи корм, знову літають, розмахуючи руками-крилами. За сигналом «Пташки, в гніздечка!» діти повертаються на свої місця.

Вказівки до проведення: вихователь стежить за тим, щоб діти-пташки діяли за сигналом: летіли від гніздечка щонайдалі й поверталися тільки до свого гніздечка.

Для гніздечок можна використовувати великі обручі, покладені на підлогу. Це можуть бути і кола, накреслені на землі, в яких діти присідають навпочіпки.

Вихователь вчить дітей бути уважними під час бігу. Діти привчаються поступатися місцем тим, хто біжить назустріч, щоб не зіштовхнутися; акуратно вистрибувати з гніздечок (обручів), контролювати власні рухи, враховуючи загальний темп гри.

2. Коники

Мета: привчати дітей рухатися один за одним, погоджувати рухи, не підштовхувати того, хто біжить попереду, навіть якщо він рухається не дуже швидко.

Хід гри: дітей об’єднують у пари за бажанням: один – коник, інший – кучер, який запрягає коника (надягає віжки) і їде майданчиком з однієї сторони в іншу і назад. Потім за пропозицією вихователя діти змінюють ролі, гра триває.

Вказівки до проведення: спочатку вихователь допомагає дітям надягти віжки і безпосередньо бере участь у грі в ролі кучера. Доцільно спочатку дібрати в пари приблизно однакових за рівнем рухової підготовки дітей.

Замість віжок можуть бути використані кольорові канати чи скакалки.

У міру того, як діти навчаться запрягати коника й акуратно їздити майданчиком, можна запропонувати влаштувати «стрибки»  для кількох пар не тільки на майданчику, але й на прилеглій доріжці.

3. Миші й кіт

Мета: привчати дітей легко бігати на носках, не наштовхуючись один на одного; орієнтуватися в просторі, змінювати рухи за сигналом вихователя.

Хід гри: діти сидять на ослонах чи стільчиках. Це миші в нірках. З протилежного боку кімнати чи майданчика сидить кіт. Він засинає (заплющує очі), а миші розбігаються по всій кімнаті. Але нарешті кіт прокидається, потягується, нявкає і виходить на полювання. Миші швидко тікають і ховаються в нірках (займають свої місця). Пійманих мишей веде до себе. Коли всі сховаються, кіт ще раз проходить кімнатою, потім повертається на своє місце і знову засинає.

Вказівки до проведення: миші можуть вибігати з нірок тільки тоді, коли кіт заплющить очі й засне, а повертатися до нірок – коли кіт прокинеться і занявкає.

Вихователь стежить, щоб усі діти вибігали і розбігалися щонайдалі від своїх місць.

Нірками, крім стільців, можуть служити дуги для підлізання. Коли миші повертаються назад, вони можуть просто забігти за свій стільчик чи дугу і сховатися, присівши за ними.

4. Діти і вовк

Мета: вчити дітей виконувати рухи згідно зі словами; закріплювати вміння бігати у різних напрямках. Розвивати спритність, упевненість.

Хід гри: ділянка або кімната зображують ліс. Діти з вихователем збирають сунички. Дорослий, який зображує вовка, ховається.

Вихователь промовляє:

Ми сунички спілі

У лісі збирали.

На полянках, на горбочках

Смачненькі шукали.

Але раптом гілки хрусь… (пауза).

Діти, діти, поспішайте, вовк за дубом – всі тікайте!

Діти розбігаються, а вовк ловить.

5. До ляльок у гості

Мета: привчати дітей дотримуватись вказаного напрямку, рухатися групою, організовано.

Хід гри: діти сидять на стільцях, розставлених уздовж однієї зі стін кімнати. Вихователь повідомляє дітям, що вони підуть зараз в гості до ляльок.  Вона запитує дітей:

• Де живуть наші ляльки?

Діти вказують на ігровий куточок.

• Ходімо, діти, пограємось, тільки нікуди не заходимо по дорозі, підемо прямо до ляльок.

Діти встають зі стільчиків і повільно, разом з вихователем ідуть провідати ляльок. Вони вітаються з ними, розмовляють. Дорослий каже:

• Уже пізно, час додому.

Діти повертаються, ідуть і сідають на стільчики.

Вказівки до проведення: кілька ляльок перед початком гри потрібно розмістити й іншому місці кімнати. При повторенні гри діти їх проведуть.

6. По доріжці

Мета: вправляти дітей в ходьбі по обмеженій площині, розвивати відчуття рівноваги, спритності.

Хід гри: вихователь проводить на підлозі дві паралельні лінії (або кладе дві мотузки) завдовжки 2,5-3 м на відстані 35-30 см і каже дітям, що це вузька довга доріжка в лісі,  якою вони підуть гуляти. Іти потрібно дуже обережно. Діти йдуть повільно один за одним, а потім повертаються по ній.

Вказівки до проведення: діти не повинні наступати на лінії чи мотузки, заважати одне одному, наштовхуватись на того, хто йде попереду.

7. Переступи  через палицю

Мета: привчати дітей під час ходьби не човгати ногами, піднімати їх вище. Розвивати вміння переступати через предмети, які трапляються на шляху.

Хід гри: покласти на підлогу посеред кімнати паралельно дві палиці на відстані 80-100 см. Попереду палиць з іншого боку кімнати поставити стілець і на сидіння покласти прапорець.

Дитина стає у 2-3 кроках від палиць обличчям до них. За вказівкою дорослого вона йде по першій палиці, переступає через неї, потім переступає через другу палицю, іде до стільця, бере прапорець, піднімає його вгору і рухає ним. Порухавши, кладе прапорець і повертається на своє місце. Завдання виконує наступна дитина.

Вказівки до проведення: якщо діти швидко і впевнено виконуватимуть вправу, можна її ускладнити: покласти на підлогу паралельно 4-6 палиць або кілька обручів і запропонувати дітям переступати через них.

8. Доженіть мене

Мета: навчати дітей бігати в одному напрямку, слухати сигнал вихователя і починати рухи за сигналом.

Хід гри: діти сидять на стільцях чи на лаві з одного боку кімнати чи майданчика. „Дожени мене”, – каже вихователь і біжить на  протилежний бік. Діти біжать за ним, прагнуть піймати педагога. Вихователь зупиняється, коли діти підбігають, каже: „Тікайте, тікайте, наздожену”. Діти бігом повертаються на свої місця.

Вказівки до проведення: спочатку гру доцільно проводити з 4-6 дітьми, збільшуючи кількість до 10-12 дітей. Вихователь повинен не дуже швидко бігти, щоб діти наздогнали його. Коли малюки зайняли місце на стільцях, їх варто похвалити, відзначити, як добре вони бігають.

9. Пташки та  автомобіль

Мета:  вчити дітей  виконувати рухи згідно зі словами; закріплювати вміння імітувати повадки птахів, вчити дітей бігати в заздалегідь обумовлене місце. Виховувати  уважність, сміливість.

Хід гри: діти біжать гуртом, як пташки, розвівши руки в боки і помахуючи ними, як крилами. Вихователь стоїть збоку і каже:

Пташечки маленькі, дружно полетіли

Всі літали, всі літали, крильцями махали.

Так вони літали, крильцями махали,

На стежинку сіли, зернятка клювали.

На слова «На стежинку сіли» діти присідають і постукують пальчиками (пташки клюють зернята).

Пташки клюють ще деякий час після закінчення слів вихователя. Потім вихователь, тримаючи в руках обруч, або серсо, як кермо автомобіля, біжить у напрямку до «пташок», промовляючи «бі-бі». Діти тікають від автомобіля і біжать в заздалегідь обумовлене місце кімнати – “гніздечко”.

Роль автомобіля можна доручати дитині або кільком дітям.

Згодом можна запропонувати дітям стрибати, просуваючись уперед, зістрибувати з пеньочків або низької колоди не вище 15см.

10. Дітки маленькі ходять тихенько

Мета: привчити дітей ходити тихо, навшпиньках.

Хід гри: Діти ідуть зграйкою разом з вихователем в одному напрямку. Раптом вихователь каже: „А тепер побачимо, хто з вас уміє ходити тихо-тихо, навшпиньках” (показує, як потрібно йти).

Діти піднімаються навшпиньки і прагнуть пройти якомога тихіше. Вони продовжують йти в тому напрямку, в якому йшли раніше. Потім вихователь непомітно відходить у бік і каже: „А тепер усі біжіть до мене”. Діти біжать до вихователя. Вихователь хвалить тих, хто старанно і добре виконав вправу.

Вказівки до проведення: деякі діти під час ходьби навшпиньках, пригинають голову, втягуючи її в плечі. Їм здається, що вони в цьому випадку тихіше йдуть. Потрібно стежити за цим, вказуючи дітям на помилки і виправляти їх.

Ходьба навшпиньках корисна для фізичного розвитку дитини, оскільки укріплює стопу. Однак не слід втомлювати дітей надмірно тривалим виконанням цієї вправи. Гра повторюється 3-4 рази.

22.04.2021

Якщо хтось із батьків скаже, що це не проблема, ми можемо тільки порадіти за них. А чесні батьки відверто розкажуть про те, що вранці, коли всі квапляться і спізнюються набагато простіше натягти на дитину колготки і шапку, швиденько застебнути гудзики і зашнурувати неслухняні шнурки. І жодних проблем! І всі всюди встигнуть! Але ж ми – класні батьки! Ми не шукаємо легких шляхів, а розмірковуємо над тим, як правильно виховати та навчити дитину. І наше завдання – зробити одягання швидким, не стомливим і веселим, а не нервовим. На жаль, одягання – це тай процес, який найчастіше відбувається похапцем. Згадайте будь – який ранок або час перед прогулянкою. «Швидше!». «Одягайся, я тобі кажу!», «Побігли!» - тільки й чути від вас. Добре, щоб ви подумали про те, як навчити малюка вдягатися самостійно і заздалегідь. Виберіть відповідний для цього час, коли ви з дитиною нікуди не квапитися. Щоб навчити дитину одягатися самостійно і зробити так, щоб вам не довелося «стояти в неї над душею», розпочніть з гри.

Гра «Одягни ляльку»

Пограйте з дитино в гру, лялька або ведмедик збираються на прогулянку Дитині треба обов’язково допомогти іграшці. Підберіть заздалегідь більше елементів одягу – кофтину, курточку, штанці, шапку і взуття. Важливо, щоб комплект одягу для іграшки повторював комплект одягу для дитини. Чудово влаштувати  змагання між   двома малюками – хто швидше одягне свою іграшку. Такі конкурси можна проводити на дитячих святах або святкуванні дня народження. Програючи ситуацію з ляльками чи ведмедиками, дитина більше не сприйматиме її як негативну, неприємну. Крім того, у малюка з’явиться позитивний досвід.

 Гра «Хто швидше»

Поставте пісковий годинник або заведіть будильник. Починайте одягатися разом. Хто  швидше? Якщо дитині важко, деякі дії ви можете виконати разом. Наприклад, «пірнати» в горловину светра. Впоралися? Молодці! А тепер малюк хай одягається сам. Якщо у вас двоє дітей, влаштуйте між ними змагання з одягання. Придумайте систему заохочень. За бажанням  заведіть на стіні спеціальний екран, у який ви наклеюватиме наклейки. Швидше за всіх одягнувся? Отримай наклейку!. Назбирав двадцять наклейок? Отримай великий приз!

 «Зручність понад усе»

Іноді діти не люблять або не хочуть одягатися, тому, що одяг, який ви пропонуєте, дуже незручний. Наприклад, у джинсах погано застібається «блискавка», колготки такі вузькі, що їх дуже важко натягувати. Тому обов’язково перевірте, щоб усі елементи одягу вашого малюка зручно надівати, застібати і зав’язувати. Зверніть увагу на:

-        гудзики і петлі (часто петлі замалі);

-        «блискавки» ( часто заїдають);

-        шнурки (можуть бути занадто довгими);

-        горловину светрів і штанини брюк (можуть бути занадто вузькими);

-        застібки (можуть бути у незручному місці, наприклад, на спині).

«Улюблений одяг»

Нерідко причиною  повільного одягання  в малюків є нелюбов до якогось предмета гардеробу. «Ти чому не одягаєшся?» - запитує дорослий. «А я цю спідницю не люблю» - відповідає дівчинка. Не забувайте цікавитись перевагами малюка. Улюблений одяг одягати веселіше і приємніше. І не думайте, що це просто дитячі примхи. Насправді і дорослі вибирають те, що комфортно не лише насити, але й надівати.

 «Тренування, тренування і ще раз тренування»

У житті не завжди можна уникнути шнурків, замінюючи їх липучками, незручних гудзиків і одягу, який незручно надіти. Отже, треба потренуватись заздалегідь. Навіть найменшій дитині (однорічній і трохи старшій) можна запропонувати  ігри – шнурування, які допоможуть навчитися шнурувати. Можете навіть дати справжнісінькі черевики. Діти дуже люблять усе «доросле». Щоб навчити малюка застібати і розстібати «блискавки» і гудзики запропонуйте йому спеціальний ігровий центр, який ви зробите власноруч. Для цього пришийте великі гудзики і зробіть великі петлі до будь – якої м’якої подушки, яку ви можете використати для тренування свого малюка. На ній же можна закріпити «блискавку».Повірте, що ця нова іграшка надовго перевершить усі інші.

  «Бабусі і дідусі – стоп!»

 Нерідко самі бабусі і дідусі гальмують процес самостійного одягання ( і не лише його).  Дуже хочеться допомогти онучкові зашнурувати шнурочки, застебнути гудзики, І навіть якщо мама і тато вдома наполегливо привчають до самостійності, а у вихідні дні бабуся і дідусь дають можливість розслабитися і полінуватися, система не спрацює. Тому завдання всіх рідних і близьких, а також нянь і вихователів діяти за одними правилами. Поговоріть з дідусями та бабусями, постарайтеся переконати їх у тому, що їхня допомога не йде на користь малюкові. , Розкажіть, як ви вдома розв’язуєте це питання, як би ви хотіли, щоб ваші батьки поводились, коли дитина одягається.

22.03.2021

1. Прийти в дитячий садок заздалегідь. Вихователь має підготувати розвивальний предметний простір для самостійних ігор дітей. 
2. Бути зразком для поведінкових моделей. Наслідуючи вихователя, батьки зможуть застосовувати його поведінкові моделі у взаємодії з власними дітьми. Важливо, аби вихователь щоранку використовував такі прийоми атракції (лат. attraction – притягування, привернення): усмішку, звертання до дитини на ім’я, комплімент. Усмішка посилює довіру людей одне до одного; полегшує зближення; гасить неприязнь, злобу, ворожнечу, ненависть; робить життя красивим і радісним. Звертання до дитини на ім’я викликає у неї приємні асоціації, пов’язані з материнською любов’ю, схваленням, душевним комфортом; вона відчуває увагу і повагу до себе, що сприяє виникненню симпатії до вихователя, довіри йому і поваги. Комплімент – особлива форма похвали дитини, схвалення, поваги до неї, визнання або захоплення нею, – а це дітям завжди подобається.
3. Організувати бесіду з батьками і дітьми. Дружна бесіда дає можливість з’ясувати всі нюанси емоційного стану дитини, батькам – пояснити певні поведінкові прояви дітей, а вихователю врахувати їх надалі – розрадити дитину, створити для неї комфортні умови, аби вона про щось розповіла дітям чи щось їм показала тощо.
4. Знайти рецепт комфортного «входження» до дитячого садка для кожного вихованця. Це можуть бути: бесіда віч-на-віч, яка підсилює рівень довіри до вихователя; гра (предметна, сюжетно-рольова, режисерська разом з друзями), яка зацікавлює та об’єднує дітей; трудові доручення, які виховують самостійність і відповідальність за доручену справу; сюрпризні моменти, які відволікають увагу дитини та зацікавлюють.
5. Володіти інтонацією голосу – перехід на «регістри» лагідного друга (- Я за тобою скучила! Я чекала на тебе! Діти вже питали мене про тебе!), інтриги (- Що я зараз тобі покажу! На тебе чекає такий сюрприз!), захоплення (- Яка у тебе чудова кофтинка, я хочу, щоб ти показав її дітям! Який ти молодець – вчора так багато мені допоміг на занятті і я хочу знову тебе про щось попросити!).Застосувати до дитини педагогічні стратегії: «Зараз ми граємо разом!», «Ти граєш, а я поруч», «Ти трохи пограєшся сам», «Тобі добре і ти пограєшся з друзями!». Так дитина не буде почуватися покинутою та самотньою і швидко долучиться до спільної діяльності з однолітками

15.02.2021

Консультація для батьків молодшої групи по темі
«Формування самостійності у дітей»

Напевно кожні батьки бажають бачити свою дитину успішним у майбутньому: у навчанні, на виробництві. «Цеглинки розвитку» створюються не відразу, вони з'являються ще в ранньому віці. Від спільних зусиль при взаємодії педагогів, батьків і дітей. Успішність дитини у багатьох видах діяльності залежить від здатності проявити самостійність, керувати своїми діями, домагатися поставлених цілей, які ставляться перед дитиною у вихованні та навчанні. Все це набувається поступово і тільки з допомогою дорослого, батька. Щоб допомогти дитині придбати перераховані раннє навички, потрібно знати, як в залежності від вікових особливостей формується самостійність, управління дій.

1. Мова як регулятор поведінки

У 3-4 роки мова дорослого є регулюючою. Щоб дитина розуміла нас, наші вимоги, вказівки: вони повинні бути чіткими, конкретними і не тривалими за змістом. По словесній інструкції дитина ще не може виконувати складні дії. Можна давати їх покроковими інструкціями, де перехід від одних дій до інших.

2. У пізнавальній сфері за допомогою активності зору, слуху, тактильних відчуттів тіла, рук, ніг, дитина не може тривалий час підпорядковувати свою увагу і поведінку правилами запропонованих дорослими. Звідси, необхідно розвивати у дитини пізнавальний інтерес до тривалих видами діяльності, які вимагають спостережливості, посидючості. Формуйте у дитини інтерес до об'єктів природи, вчить спостерігати за змінами в природі. Вчіть фіксувати увагу дитини на зміни, які відбуваються в найближчій обстановці, на столі, в кімнаті. При тривалої розумової, фізичної навантаження дитина втомлюємо.

Пам'ятайте, по програмним завданням, у вихованні та навчанні під редакцією Васильєвої, у дітей 2 молодшої групи заняття тривають до 10 хвилин (коли дитина проявляє особливий інтерес до якоїсь діяльності, то можна виходити від його бажання).

Перші 5 хвилин дитина може бути більш уважним. Наступні 7-8 хвилин дитина починає відволікатися, він не може довго зберігати нерухому позу і слухати вас. Якщо ви бажаєте продовжувати спільні заняття, дозвольте дитині переключити увагу. Дайте їй розслабитися, зняти напругу на 2 - 3 хвилини на рухомі дії. Це може бути зарядка, гра для окремих частин тіла (рук, ніг, пальчиків). Потім дитина з новими силами стане сприймати подальші спільні бесіди, гри. Дитина 3 - 4 років особливо потребує, щоб його увагу і сприйняття активізували, направляли і стимулювали.

3. У вихованні і навчанні враховуйте вікові особливості дітей. У 2,2 - 3 роки дитина усвідомлює себе як окремої людини, відмінного від дорослого, формується образ «Я» (з допомогою дорослого). Дитина прагне бути самостійною. Так дозвольте дитині бути самостійним, успішним в тій діяльності, до якої він може впоратися сам. (Приклад: культурно - гігієнічні навички). Щоб дитина прагнула бути самостійним, виконував дії, які йому під силу:

- слухати дорослого;

- виконувати прості прохання, доручення;

- умів наслідувати, повторювати елементарні рухи в грі, дії з іграшками, предметами;

заохочуйте похвалою, подбадриванием, створюйте маленькі ігрові сюрпризи. Коли дорослий вимагає від дитини, пам'ятайте, що йому не так легко це зробити і зорієнтуватися. Він прагне опановувати правилами (але не завжди), переносить вимоги у різні ситуації.

• Не варто переживати і наполегливо вимагати від дитини виконувати всі ваші вказівки. У цьому віці діти більше спираються на свої особисті, егоїстичні інтереси.

• Поставлену мету завдання або доручення, дитина може підмінити на свою (відповідає віку). Приклад: батьки попросили дитину намалювати паркан, а він намалював траву, дощик.

• Виконання дій дитини у певних видах діяльності (приклад: вміння слухати розповідь, пізнавати щось нове, культурно-гігієнічні навички, бажання займатися творчістю, конструювати з кубиків споруди, ліпити з пластиліну) залежить:

- від особистої зацікавленості;

- від умінь, які сформувалися за допомогою дорослих; -від умінь дорослого зацікавити дитину до певної діяльності за допомогою ігрових прийомів, методів заохочення, похвали.
• Гра та ігрові прийоми є кращою стимуляцією для формування
самостійності, управлінням дій.

У рухливих іграх вчіть дитину нескладних рухів за зразком.
Показуйте і навчайте дитину взаємодіяти з предметами конструкторами, розбірними іграшками. При цьому зверніть увагу, як дитина ставиться до труднощів, якщо у нього щось не виходить:

- швидко втрачає свій інтерес і кидає займатися діяльністю (потрібно розібратися в чому справа) дитина за віком втомлюємо, або погано себе почуває, можливо йому важка ця діяльність і потрібно не раз дитині показати і навчити в певній діяльності; знання, які даються можуть бути не за віком; у дитини відсутня завзятість, наполегливість а це важлива якість при навчанні; - дитина нервує і при цьому не просить допомоги дорослого (дитина можливо прагне бути самостійною, але вигляду малих знань, навичок йому важка діяльність, вчіть словесно дитини звертатися за вашою допомогою);

• Пам'ятайте, саме у цьому віці дорослий зразок для наслідування.

Дитина прагне копіювати ваші дії з іграшками, предметами. У настільних іграх, при взаємодії з іграшками, розігруйте сюжет гри, спонукайте дитину уважно стежити за зразком дій. Щоб дитина міг повторювати за вами.

4. Виховуйте культурно-гігієнічні навички

• Продовжуйте вчити дітей під контролем дорослого самостійно мити руки перед їжею, після прогулянки.

• Допомагайте і спрямовуйте дитину до звичкою бути охайним, акуратним.

Під час прийому їжі, при одяганні, зняття одягу і складанні її в певне місце.

• Привчайте дитину користуватися індивідуальними предметами (носовичок, серветки, рушник, гребінець) і складати їх у належне місце.

Від того як ся культурно-гігієнічні навички сформується звичка і ставлення до трудової діяльності. Вміння працювати розвиває характер і цілеспрямованість, прагнення доводити поставлену мету до кінця.

Все це створює благодатний грунт при формуванні пізнавального інтересу до інтелектуальної діяльності.

20.01.2021.

Нетрадиційні техніки малювання відкривають широкі можливості для розвитку уяви і творчих здібностей дітей.

Під рукою немає пензля? Байдуже! Один палець вмочи в червону фарбу, другий — у синю, третій — у жовту. Чим це не пензлі?

Теми занять

Розсипалось матусине намисто

Завдання: ознайомлювати дітей із кольором, формою, ритмом та положенням у просторі.

Падають намистинки, підстрибують. І залишаються на альбомних аркушах.

Хто тут пройшов?

Завдання: продовжувати ознайомлювати дітей із кольором; учити малювати одночасно двома пальцями.

Спочатку одягнути на тильну сторону долоні мордочку зайця, ведмедя чи кошеняти; далі два пальці «ідуть» уперед. На дорозі — кольорова калюжа (фарба на поролоні). Пройдуть пальці калюжею, а потім доріжкою. Які сліди залишилися на ній?

Різнокольоровий дощ

Завдання: дати дітям можливість радіти різним кольорам та їхнім сполученням.

Один «кольоровий» палець малює свою хмару і дощ, інший — свою… Вибирайте, пальці, будь-яку фарбу! Від кольорового дощу стає веселіше.

Подаруємо матусі тканину на сукню

Вибирай будь-яку фарбу і малюй, що хочеш: ягоди, горошини, намистинки… Матусі обов’язково сподобається!

Падає пухнастий сніг

«Білий» палець малює сніг на рожевому папері {ранок), блакитному (яскравий сонячний день), фіолетовому (темна ніч).

Прикрасимо ялинку до Нового року

Подивіться, яка ялинка (на великому аркуші намальоване це дерево). Давайте всі разом прикрасимо її до свята.

Сонячний зайчик, або Розцвіли кульбабки

(У кожної дитини аркуш паперу, на якому намальований зелений моріжок).

Уявіть, шо моріжком стрибають веселі сонячні зайчики, а назустріч сонцю тягнуть свої золоті голівки кульбаби. (Даємо можливість дітям відчути тепло жовтого кольору, помилуватися яскравими і радісними кольоровими плямами).

Вмочимо усю долоню (або її частину) у фарбу і залишимо на папері відбиток. А можна «розфарбувати» долоню в різні кольори. Що вийде? Фарбу не лише бачимо, а й відчуваємо! До відбитку долоні можна додати відбиток одного чи двох пальців у різних комбінаціях. Спочатку обережно, а потім все сміливіше й сміливіше!

Запропонуйте дітям уявити: «Загубили кошенята на дорозі рука­вички… Прикладемо руку до аркуша паперу — одна рукавичка зна­йшлася! А тепер розфарбуємо ліву руку (вчимося малювати і лівою) і прикладемо її поруч із відбитком правої. Ось і обидві рукавички знайшлися».

А відбиток від однієї долоні (без пальців) схожий на чиєсь обличчя. Хто це? Візьмемо пензлик або фломастери і домалюємо потрібні деталі.

Відбиток руки може перетворитися на качку (чотири пальці і долоня—

тулуб; розігнутий великий палець — шия), набундюченого індика, шибеника півня, гидке каченя, що стане прекрасним лебедем…

Фантазуй, твори! Вгадай, що це могло бути: кактус чи злий вовк? А може, індіанець із розфарбованим обличчям? Цікаво, чи не так?

Ця техніка дає змогу зображати один і той самий предмет багато разів, складаючи з його відбитків композиції, прикрашаючи ними запрошення, листівки, серветки, сукні тощо.

Штампи, штемпелі виготовити нескладно. Потрібно взяти гумку, намалювати на торці задуманий малюнок і зрізати все зайве. Штамп готовий! Тепер вмочимо його у фарбу і прикладемо до аркуша паперу. Як результат, маємо чіткий відбиток. Створюй будь-яку композицію! Замість гумки можна використати цупкий поролон, картон (аркуші наклеюють декілька шарів) або звичайну картоплю.

Молодшим дітям можна запропонувати намалювати квіти для бджілки, метеликів на моріжку, грибну галявину.

У середніх групах можна використовувати штампи з геометричними формами (круг, квадрат, трикутник).

Вихователь. Захопливе заняття! Зробимо тампон із марлі (його можна замінити шматочком поролону). Штемпельна подушка буде за палітру. Наберемо фарби і легким дотиком до паперу будемо малювати щось пухнасте, легке, прозоре.

У молодших групах нехай це будуть хмаринки, сонячні зайчики, снігові замети, кульбаби. Не хвилюйтеся, коли кольоровими стануть не тільки ваші герої, а й руки: їх дуже легко відмити!

Це незвичайна техніка. Її суть — у розбризкувати краплин за допомогою спеціального пристосування. У дитячому садку можна використати зубну щітку та стеку (дерев’яна паличка з розширеними кінцями у вигляді лопатки). Зубною щіткою у лівій руці наберемо трохи фарби, а стекою будемо проводити по щетинках швидкими рухами до себе. Бризки полетять тільки на папір. Тому краще починати засвоювати цю техніку влітку на прогулянці. А тепер за роботу:

серветка для мами (Зробимо набризк різними фарбами і по­милуємося тим, що вийшло.);

снігопад (Білий набризк на різнокольоровому тлі. Кружляють утаночку білі сніжинки);

закружляла осінь золота (Золотою фарбою набризкати листочки, які кружляють. Пензликом промалювати стовбури)

14.12.2020

Комплекси гімнастики пробудження

Молодша група

“Котики”

Спить наш котик чи дрімає,

Оченята відкриває.

В.п.: лежачи на спині, руки вздовж тулуба, очі відкриті.

1 – закрити очі.

2 – відкрити. (4 рази).

1 – повести очима вправо, вліво,

2 – підняти голову,

3 – опустити голову.

4 – повести очима вправо, вліво. (4 рази).

Мишку з’їв сіренький котик

І погладжує животик.

В.п.: лежачи на спині, руки вздовж тулуба, очі відкриті.

1 – колові рухи руками по животі. (4 рази).

Любить котик потягатись,

На сонечку вигріватись.

В.п.: руки догори.

1 – потягнутися всім тулубом.

2-3 – повернутися на правий (лівий) бік.

4 – в.п. (2 рази).

Лапки в котика м’якенькі,

Наш коточок веселенький.

В.п.: повернутися на живіт, руки вздовж тулуба.

1-4 – довільні рухи руками і ногами.

5-8 – теж саме в положенні лежачи на спині. (4 рази)

“М’ячик”

М’ячик – кругленький бочок

Гарно потягнувся,

Покотився на лужок,

Потім повернувся.

В усі боки нахилявся,

Своїх друзів видивлявся.

Ось який, ось який,

М’яч веселий, чарівний!

В.п.: лежачи на спині.

1 – підняти руки вгору, потягнутися.

2 – в.п. (4 рази).

В.п.: лежачи на спині.

1-2 – повернутися на живіт.

3-4 – в.п.

В.п.: сидячи, руки в боки.

1-2- нахилитись уперед.

3-4- вирівнятись.

В.п.: лежачи на спині, довільні змахи руками та ногами.

“Рибки”

Рибка плаває у річці,

Хвостиком махає.

До землі пірнає –

Спинку прогинає.

Потім пропливає –

Друзів виглядає.

Щоб погратись, посміятись,

У водичці поплескатись.

В.п.: лежачи на спині.

1-2 – підняти руки через сторони вгору.

3-4 – опустити руки. (4 рази).

В.п.: лежачи на животі.

1-2 – прогнутися, руки вперед.

3-4 – повернутися у в.п. (4 рази).

В.п.: сидячи, руки за головою.

1-4 – нахили тулуба в сторони. (4 рази).

В.п.: лежачи, руками обхопити ноги.

1-4 – згинання ніг у колінах до грудей.

“Зайчик”

У нашого зайчати

Довгі вушка, довгі лапки.

Зайчик прокидається,

Під кущем ховається.

Звідти виглядає

І малят шукає.

Зайчик скаче і стрибає,

З дітками він пограє.

В.п.: лежачи.

1-2 – підняти обидві ноги вгору.

3-4 – в.п.

В.п.: лежачи.

1 – показати, які в зайчика вушка.

2 – підняти руки вгору.

3 – потерти очі.

4 – в.п.

В.п.: лежачи на спині, очі затулені руками.

1 – сісти, руки за голову.

2 – нахилитися вперед.

3-4 – в.п.

В.п.: сидячи, руки на колінах.

1 – повернутися вправо, руку «козирком» до очей.

2 – в.п.

3-4 – в іншу сторону.

В.п.: лежачи на спині, довільні рухи руками і ногами.

“Білочки”

У гніздечку білченята

Враз відкрили оченята.

Сіли, озирнулися,

Дружно потягнулися.

Спинку вигинають,

Хвостиком махають.

По дубочку стриб та стриб.

Хочемо догнати їх.

В.п.: лежачи, очі закриті.

1 – відкрити очі.

2-3 – поводити очима в сторони.

4 – закрити.

В.п.: сісти, руки на поясі.

1-2 – поворот тулуба в сторони.

3-4 – руки в сторони.

В.п.: лежачи на животі.

1-2 – вигнути спинку.

3-4 – в.п.

В.п.: лежачи на спині, ноги зігнуті. Згинання та вирівнювання ніг.

23.11.2020

                                     Консультація для батьків

      У сиву давнину первісна людина навчилася добувати і використовувати для живих потреб диво природи – вогонь. Він став їх вірним другом: зігрівав у холоднечу, захищав від хижаків. Саме завдяки освоєнню вогню людство зробило значний крок вперед у своєму розвитку, і нині й  не перелічити все те, де використовуються різні йоги форми.

     Але разом з тим слід пам’ятати, що вогонь ховає в собі страшну руйнівну силу. Пожежі, які виникають в наслідок обережного поводження з ним завдають величезних збитків державі, позбавляють людей житла і майна або призводять до людських жертв. І дуже часто головні призвідці цієї біди – діти. Легковажне ставлення малих до вогню, незнання елементарних правил протипожежної безпеки коштують деяким з них життя.

       Дитина, яка перебуває сама у приміщенні, де сталася пожежа, звичайно не гасить її, злякавшись, ховається у шафу, під ліжко і цим лише наражається на смертельну небезпеку.

       Така поведінка зумовлює конечну потребу проведення  відповідної профілактичної роботи з дошкільниками. Вони повинні знати, як запобігти виникненню пожежі. Водночас їх слід ознайомлювати з найпростішими прийомами боротьби з вогнем.

     Поступово треба не лише ознайомлювати з правилами користування різними приладами, але й розширювати уявлення про те, як люди борються з пожежею, коли вона виникла з тих чи інших причин. Розповідаючи дітям про працю пожежників, слід звернути увагу на те, що у пожежників спеціальна форма, яка добре захищає від вогню. Для боротьби з пожежею вони використовують пожежні машини, довгі драбини, шланги, мотузки, вогнегасники. Підкреслити, що пожежна команда завжди готова до виїзду на місце пожежі. Коли надходить сигнал тривоги, машини негайно виїздять за визначеною адресою і весь міський транспорт поступається їм дорогою, оскільки вони поспішають на допомогу людям, яким загрожує небезпечний підступний вогонь.

Повідомити дітей, що пожежники викликаються по телефону, номер

Повідомити дітей, що пожежники викликаються по телефону, номер

якого в кожному місті – 101, сповіщають адресу будинку, де сталася пожежа. Діти вчаться набирати цей номер по іграшковому телефону. тут важливо наголосити, що ні в якому разі, пустуючи, дзвонити по цьому номеру і сповіщати свою адресу, якщо пожежі насправді немає.

    Слід наголосити, що дорослі роблять все можливе, щоб запобігти небезпеці, а діти повинні всіляко дпомогти їм  у цьому: ніколи не пустувати з вогнем. Розповісти, що часом дорослим вдається врятувати малих лише ціною власного життя, - така розповідь викличе у дитини емоційні переживання, які залишать глибокий слід у пам’яті, застерігатиме від неправильних дій. Щоб сильніше вплинути на почуття, допомогти глибше усвідомити небезпеку пустощів з вогнем, можна запропонувати дитині намалювати відповідний сюжет, скласти розповідь. Такі розповіді слід спрямовувати на схвалення поведінки людей., які дотримуються протипожежної безпеки, засудження неправильного поводження малих і дорослих з вогнем.

    У роботі з дітьми старшого дошкільного віку допомагають твори художньої літератури, віршовані застереження, які легко запам’ятовуються, а також прислів’я, скажімо: «Коробка сірників хоча й мала, та зробити може багато зла».

    Дорослі не замислюються над тим, що дитина наслідує їхні дії. Наслідування, як відомо, одна із особливостей дитячої психіки, характерна риса дошкільника, і разом з тим –своєрідний засіб засвоєння. Через відсутність життєвого досвіду діти наслідують і позитивні, і негативні дії та вчинки старших, а тому цю особливість слід враховувати у виховній роботі. Батьки повинні дбати про те, що перед дітьми завжди був позитивний приклад людей, які їх оточують.

Концепція освіти з напрямку «Безпеки життя і діяльності людини» спрямовує  роботу дошкільників на проведення профілактичної роботи щодо формування навичок безпечної роботи та формування навичок безпечної життєдіяльності. Тому, починаючи з перших років життя, потрібно навчати дитину свідомо ставитися до свого здоров’я, навчати особистої безпеки та безпеки оточуючих. В молодшій групі було проведено заняття «Сірники не іграшка»,  мета якого  дати дітям уявлення про вогонь і небезпеку ігор з ним. Закріпити поняття «сірники не іграшка». Ознайомити  малюків з пожежною машиною,  закріпити  елементарні правила протипожежної безпеки. Виховувати бажання бути обережними та обачними в побуті.